Що таке буддизм та у що вірять буддисти?




Запитання: Що таке буддизм та у що вірять буддисти?

Відповідь:
Буддизм є однією з провідних світових релігій за кількістю прихильників, географічним поширенням і соціально-культурним впливом. Сприймаючись, в основному, «східною» релігією, він стає дедалі популярнішим і впливовішим у західному світі. Це – унікальна світова релігія, хоча вона має багато спільного з індуїзмом – обидві навчають про карму (причинно-наслідкова етика), Майю (ілюзорність світу) і Самсару (цикл перевтілення). Буддисти вірять, що кінцевою метою життя є досягнення «просвітлення» в їхньому розумінні.

Засновник буддизму, Сіддгартха Ґаутама, народився в королівських володіннях Індії, десь у 600 роках до н.е. Як свідчить легенда, він жив у розкоші, відгороджений від дії зовнішнього світу. Батьки бажали позбавити його впливу релігії й захистити від болю та страждань. Тим не менше, незабаром гармонія в його притулку була порушена – він мав видіння старця, хворої людини та мерця. Його четвертим видінням був мирний монах-аскет (той, хто заперечує розкіш і зручності). Побачивши спокій монаха, він сам вирішив стати аскетом. Він відмовився від свого життя в багатстві та достатку, прагнучи до просвітлення через аскетизм. Він досяг успіху в цьому виді приборкання плоті та інтенсивній медитації, ставши лідером серед своїх ровесників. Зрештою, його зусилля завершилися останнім актом. Він «побалував» себе мискою рису та сів під фіговим деревом (також званим деревом бодгі), щоб медитувати до тих пір, поки не досягне «просвітлення» або ж загине. Незважаючи на його муки й спокуси, наступного ранку він досяг просвітлення. Таким чином, він став відомий як «просвітлений» або «Будда». Він узяв на озброєння своє нове розуміння і почав викладати своїм братам-монахам, над якими вже здобув значний вплив. П’ять товаришів стали його першими послідовниками.

Отже, що Ґаутама відкрив? Просвітлення знаходиться «посередині», а не в розкішному блаженстві чи самоприниженні. Також він виявив те, що згодом стало відоме як «Чотири благородні істини»: 1) жити – означає страждати (Дукха); 2) страждання викликане бажанням (Танха або «прив’язаність»); 3) усунути страждання можна, позбувшись будь-якої прив’язаності; 4) це досягається за допомогою благородного восьмиетапного шляху. «Восьмиетапний шлях» полягає в наявності правильних: 1) точки зору; 2) намірів; 3) мови; 4) дій; 5) способу життя (чернецтво); 6) зусиль (спрямовувати енергію належним чином); 7) свідомості (медитації); 8) концентрації. Учення Будди було зібрано в Трипітаку або «Три кошики».

У цих ключових доктринах закладені вчення, спільні з індуїзмом, а саме: реінкарнація, карма, майя та тенденція сприймати реальність пантеїстичною в своїй орієнтації. Буддизм також пропонує складну теологію божеств і піднесених істот. Однак, як і в індуїзмі, у буддизмі складно чітко визначити погляди на Бога. Деякі течії буддизму можуть дійсно називатися атеїстичними, інші можна назвати пантеїстичними, а треті, такі як буддизм «Чистої Землі», – теїстичними. Класичний буддизм, однак, не згадує про реальність Вищої Істоти і тому вважається атеїстичним.

Буддизм є досить різноманітним. Його, загалом, можна розділити на дві широкі категорії: Тхераваду (Вчення старців) та Махаяну (Велика колісниця). Тхеравада є чернецькою течією, що зберігає просвітлення та нірвану за ченцями, у той час як буддизм Махаяни поширює цю мету просвітлення і на мирян, а не лише на ченців. У рамках цих категорій можна знайти численні відгалуження, включаючи зокрема Тендай, Ваджраяну, Нітіренізм, Сінгон, Чисту Землю, Дзен і Ребу. Для людей ззовні, які прагнуть зрозуміти буддизм, важливо не претендувати на знання всіх деталей конкретної школи буддизму, якщо вони ознайомилися лише з класичним, історичним буддизмом.

Будда ніколи не вважав себе богом або божественною істотою. Навпаки, він вважав себе «провідником» для інших. Лише після смерті деякі з його послідовників присвоїли йому божественний статус, хоча й не всі його учні погодилися з цим. Тим не менше, у Біблії говориться цілком чітко, що Ісус був Сином Бога (Матвія 3:17: «І ось, почувся голос з неба: Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав»), й що Він і Бог – єдині (Івана 10:30). Ніхто не може вважати себе християнином, не сповідуючи віру в Ісуса як у Бога.

Ісус навчав, що Він є дорогою, а не просто тим, хто показав її, як підтверджує Євангеліє від Івана 14:6: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене». До смерті Ґаутами буддизм набув значного впливу в Індії, а протягом трьохсот наступних років він охопив значну частину Азії. Писання і висловлювання, приписувані Будді, були написані приблизно через чотириста років після його смерті.

У буддизмі гріхом, в основному, вважається неуцтво. І хоча гріх сприймається як «моральна помилка», контекст, в якому розрізняються «зло» та «добро», є аморальним. Карма вважається балансом природи, на який неможливо вплинути особисто. Природа не має моралі, тому карма – неморальний кодекс, і гріх, таким чином, не є аморальним. Отже, можна сказати, що, згідно з буддистським ученням, наша помилка не є моральною проблемою, оскільки вона – безособова помилка, а не міжособистісне порушення. Наслідки такого розуміння руйнівні. Для буддистів гріх більше схожий на провину, ніж на злочин проти природи святого Бога. Це розуміння гріха не узгоджується з вродженим моральним усвідомленням того, що люди знаходяться в положенні засуджених за свої гріхи перед святим Богом (Римлянам 1–2).

Послідовники буддизму вважають, що гріх є безособовою та поправною помилкою, проте це суперечить вченню про порочність – основній доктрині християнства. Біблія говорить нам, що гріх людини є вічною проблемою й має нескінченні наслідки. У буддизмі немає потреби в Спасителі для позбавлення людей від їхніх згубних гріхів. Для християнина Ісус – єдина можливість спастися від вічного прокляття. Буддисти ж ґрунтуються лише на етиці життя та медитативному прагненні до піднесених істот, з надією на можливе досягнення просвітлення та остаточної нірвани. Більш ніж імовірно, що їм доведеться пройти крізь ряд перевтілень, аби скасувати величезні накопичення кармічних боргів. Для справжніх послідовників буддизму релігія є філософією моралі та етики, втіленою в життя з утриманням від власного «я». В буддизмі реальність є безособовою та відносною, тому вона неважлива. Крім того, що Бог розглядається як ілюзорне поняття, перетворюючи гріхи на неморальні помилки та відкидаючи всі матеріальні реальності як майя («ілюзія»), навіть ми самі втрачаємо «себе». Особистість стає ілюзією.

Щодо питань про створення світу та всесвіту, а також про їх творця, вчення Будди замовчує, тому що в буддизмі немає ні початку, ні кінця. Замість цього існує нескінченне коло народжень і смертей. Можна було би запитати – який вид Істоти створив нас, щоб жити, зносити такий біль і страждання, а потім помирати знову і знову? Це змушує задуматися – а в чому ж сенс, задля чого це все? Християни знають, що Бог послав Свого Сина померти за нас один раз, щоб нам не довелося страждати всю вічність. Він послав Свого Сина, щоб ми дізналися, що не є самотні і що Він любить нас. Християни знають, що в житті є щось більше, ніж страждання та смерть – «...через з’явлення Спасителя нашого Ісуса Христа, Який знищив смерть, а життя і нетління освітив Євангелієм» (2 Тимофію 1:10).

Буддизм повчає, що нірвана є вищим станом буття, станом чистого буття, яке досягається завдяки заслугам кожної окремої особистості. Нірвана не підлягає раціональному поясненню та логічному порядку, і тому їй не можна навчити, а лише досягти. Небесне вчення Ісуса, навпаки, доволі конкретне. Він навчав нас, що наші фізичні тіла вмирають, але душі підносяться, аби перебувати з Ним на небесах (Марка 12:25). Будда навчав, що люди не мають індивідуальної душі, що індивідуальність або «еґо» є ілюзією. У буддистів немає милосердного Небесного Отця, що послав Свого Сина померти за нас для нашого спасіння, щоб забезпечити нам шлях до досягнення Його слави та величі. Саме тому буддизм слід відкинути.


Повернутися на стартову українську сторінку

Що таке буддизм та у що вірять буддисти?