Чому Бог у Старому Заповіті настільки відрізняється від Себе Самого у Новому?




Запитання: Чому Бог у Старому Заповіті настільки відрізняється від Себе Самого у Новому?

Відповідь:
У самому серці цієї проблеми лежить фундаментальне нерозуміння того, щó Старий і Новий Заповіти відкривають нам про природу Бога. Ця ж думка прослідковується, коли люди говорять: «Бог Старого Заповіту є Богом гніву, у той час, як Бог Нового Заповіту – Бог любові». Нерозуміння того, що у Біблії Бог поступово відкриває нам Себе Самого за допомогою опису історичних подій і Його стосунків із людьми впродовж історії, може призвести до неправильного уявлення людей про те, яким є Бог у Старому Заповіті у порівнянні з Новим. Тим не менше, якщо читати і Старий, і Новий Заповіт, відразу стає зрозумілим, що Бог не відрізняється ні в одному Заповіті, ні в іншому, і що Його гнів та любов у них розкриваються однаково.

Наприклад, у всьому Старому Заповіті про Бога говориться, що Він – «Бог чоловіколюбний і милосердний, довготерпеливий і милостивий, і істинний» (Вихід 34:6; Чисел 14:18; Повторення Закону 4:31; Неємії 9:17; Псалом 85:5, 15; 107:4-5; 144:8; Йоіла 2:13). У Новому Заповіті Божа любов, доброта і милосердя розкриваються ще більше через той факт, що «так-бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Упродовж усього Старого Заповіту ми також бачимо, що Бог був значно поблажливіший до Ізраїлю, ніж найбільш люблячий батько – до дитини. Коли вони свідомо грішили проти Нього і поклонялись ідолам, Бог карав їх, хоча знову і знову прощав їм, коли вони розкаювались. Це дуже схоже на Його ставлення до християн, яке ми бачимо у Новому Заповіті. Наприклад, Послання до Євреїв 12:6 говорить нам: «Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає».

Таким чином, у всьому Старому Заповіті ми бачимо Божий суд і гнів, який виливається на нерозкаяних грішників. А в Новому Заповіті написано, що все ще: «гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою» (Римлянам 1:18). Навіть після поверхневого читання Нового Заповіту відразу помітно, що Ісус більше згадував про пекло, ніж про Рай. Тому очевидно, що у Старому Заповіті Бог не відрізняється від Себе Самого у Новому. За Своєю природою Бог є незмінним. В окремих біблійних текстах ми просто бачимо один аспект Його сутності, виражений більше за інші, але Сам Він не змінюється.

Коли ми дійсно починаємо читати і досліджувати Біблію, то стає зрозуміло, що Бог незмінний. Незважаючи на те, що вона складається з 66 окремих книг, написаних на двох (можливо, і трьох) континентах трьома різними мовами, протягом періоду у близько 1500 років, більше ніж 40 авторами (суспільне положення і професії яких кардинально відрізнялися), ця книга залишається цілісною від початку і до кінця. У ній ми бачимо, як люблячий, милосердний і справедливий Бог ставиться до грішних людей у різноманітних ситуаціях. Воістину, Біблія – це Боже любовне послання людству. Божа любов до Свого творіння, а особливо до людей, прослідковується у всьому Святому Письмі. Тут ми бачимо, як Бог з любов’ю і милістю закликає людей налагодити особливі стосунки з Ним. І не тому, що вони заслуговують цього, а тому, що Він – добрий і милосердний Бог, повільний на гнів і багатий на любов, доброту і правду. Водночас, ми також бачимо святого і праведного Бога, Який є суддею для всіх, хто не слухав Його слів і відмовився поклонятись Йому – єдиному Богові, а обрав замість Нього своїх особистих богів та ідолів (Римлянам 1).

Із-за Божого праведного і святого характеру всі гріхи в минулому, теперішньому і майбутньому мають бути засудженими. Але, знову-таки, у Своїй безмежній любові Бог забезпечив викуплення за гріх і шлях, яким грішник може уникнути Його гніву. Ми пізнаємо цю чудесну істину в таких віршах, як 1 Івана 4:10: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Святого Сина вблаганням за наші гріхи». У старозавітні часи для викуплення від гріхів Бог призначив систему жертвоприношення, проте це було тимчасовим рішенням в очікуванні приходу Ісуса Христа, Який мав померти на хресті, ставши заступницькою жертвою за гріх. У Новому Заповіті Спаситель, обіцяний у Старому, відкривається більш повно, й у всій славі розкрите величне вираження Божої любові – смерть Його Сина Ісуса Христа. І Старий, і Новий Заповіти дані, щоб умудрити нас «на спасіння вірою у Христа Ісуса» (2 Тимофію 3:15), і коли ми досліджуємо їх глибше, то стає абсолютно очевидним, що Бог є незмінний.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чому Бог у Старому Заповіті настільки відрізняється від Себе Самого у Новому?