: Що трапляється з немовлятами та маленькими дітьми, коли вони помирають? Де я можу знайти в Біблії згадку про свідомий вік?




Запитання: Що трапляється з немовлятами та маленькими дітьми, коли вони помирають? Де я можу знайти в Біблії згадку про свідомий вік?

Відповідь:
Часто в дискусіях щодо свідомого віку з уваги випускається той факт, що діти, незважаючи на вік, не є «безневинними» в аспекті безгрішності. Біблія говорить нам, що навіть якщо немовлята чи малі діти не грішили особисто, то вони, як і всі люди, грішні перед Богом через успадкований і зарахований гріх. Успадкованим є гріх, переданий нам від батьків. У Книзі Псалмів 50:7 Давид писав: «Я ж народився в беззаконнях, – у гріхах моя мати мене зачала» (тут і далі сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Давид усвідомлював, що навіть при зачатті він був грішником. Той сумний факт, що іноді немовлята помирають, демонструє, що навіть вони страждають від наслідків первородного гріха, оскільки фізична та духовна смерть є результатом гріха Адама.

Кожна людина, немовля чи дорослий, завинила перед Богом – кожен образив святість Господню. Єдиний шлях, за допомогою якого Бог може залишатися справедливим і, водночас, визнати людину праведною, – прийняття людиною прощення через віру в Христа. Христос – єдиний шлях. В Євангелії від Івана 14:6 записані слова Ісуса: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене». Апостол Петро також відзначає в Діях Апостолів 4:12: «І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!». Спасіння – це особистий вибір.

А як же щодо немовлят і маленьких дітей, які ніколи не отримували можливості зробити цей особистий вибір? В основі поняття свідомого віку лежить принцип, який навчає, що померлі до досягнення свідомого віку автоматично отримують спасіння з Божої милості та благодаті. Ця ідея говорить про те, що Бог спасає всіх, хто помер до досягнення можливості приймати рішення – за Христа, чи проти Нього. Тринадцять років – той вік, що найчастіше мається на увазі як свідомий, ґрунтуючись на юдейському звичаї вважати дитину дорослою після досягнення 13-літнього віку. Тим не менше, в Біблії ніде конкретно не говориться про те, що саме цей вік завжди є свідомим. Імовірно, він відрізняється у кожному окремому випадку. Дитина досягає свідомого віку тоді, коли стає здатною прийняти рішення про те, чи повірити у Христа, чи ні.

Пам’ятаючи сказане вище, також зверніть увагу на наступне: смерть Христа є достатньою для спасіння всього людства. У 1 Посланні від Івана 2:2 говориться, що Ісус – «примирення за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу». Цей текст підтверджує, що смерті Ісуса достатньо, щоби покрити гріхи всіх людей, а не лише тих, хто свідомо прийшов до Нього через віру. Той факт, що смерть Христа була достатньою платою за гріхи всіх, допускає можливість застосування цієї плати і щодо тих, хто ніколи не зміг повірити.

Єдине місце в Біблії, що стосується даної теми більше за будь-яке інше, записане в 2 Самуїла 12:21–23. Контекст цих віршів говорить про те, що цар Давид здійснив перелюб із Вірсавією і це призвело до її вагітності. Пророк Натан був посланий Господом, аби повідомити Давиду, що через його гріх дитина помре. Давид відреагував на це горюючи, сумуючи та молячись за дитину. Але як тільки дитина померла, Давид перестав сумувати. Слуги Давида були здивовані, дізнавшись про це: «Що означає те, що ти робиш? Коли дитина ще жила, ти постив, плакав і вболівав, коли ж дитина померла, ти встав, їв хліб і пив… Коли дитина ще жила, – сказав Давид, – я постив і плакав, бо сказав собі: Хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитина житиме! А тепер вона померла, то ж чому це я маю постити? Не зможу її повернути. Я ще піду до неї, а вона не повернеться до мене». Ці слова свідчать – ті, що не можуть повірити, мають безпеку в Господі. Давид сказав, що міг піти до дитини, але не міг її повернути. Також важливим є той факт, що він залишався спокійним із цього приводу. Іншими словами, Давид хотів сказати, що одного разу він побачить дитину (на небі), хоча й не міг її повернути.

Можливо, Бог застосовує плату Христа за гріх щодо тих, хто не може повірити, але Біблія не дає цьому конкретного підтвердження. Таким чином, нам не слід бути категоричними в цьому питанні. Використання Богом смерті Христа щодо тих, хто не зміг повірити, здається таким, що відповідає Його любові та милосердю. Наша позиція полягає в тому, що Бог застосовує плату Христа за гріх до маленьких дітей і божевільних, тому що вони розумово не готові до усвідомлення свого грішного стану та потреби в Спасителі. Проте, ще раз, ми не можемо бути категоричними в цьому. Ми можемо бути впевнені: Бог – люблячий, святий, милосердний, справедливий і благодатний. Усе, що би Він не робив, – завжди вірне та добре.


Повернутися на стартову українську сторінку

: Що трапляється з немовлятами та маленькими дітьми, коли вони помирають? Де я можу знайти в Біблії згадку про свідомий вік?