Чи відповідає Біблії анігілізм?




Запитання: Чи відповідає Біблії анігілізм?

Відповідь:
Анігілізм – це переконання, що невіруючі не страждатимуть вічно в пеклі, а, швидше, будуть «ліквідовані». Дотримання теорії анігілізму є результатом нерозуміння однієї або кількох наступних доктрин про 1) наслідки гріха; 2) Божу справедливість; 3) природу пекла.

Щодо природи пекла, анігілісти не розуміють, що означає вогняне озеро. Немає сумнівів, що, якщо людину кинути в палаючу лаву, вона миттєво спопелиться. Тим не менше, вогняне озеро має як фізичне, так і духовне значення. У вогняне озеро буде вкинуте не лише людське тіло, але й дух і душа, адже духовне єство не може бути знищене фізичним вогнем. Імовірно, що грішники воскреснуть із тілами, підготовленими до вічної долі.

Вічність – це інший аспект, який анігілісти не сприймають адекватно. Анігілісти праві, стверджуючи, що грецьке слово «aionion», яке зазвичай перекладається як «вічний», за визначенням має інше значення. Воно стосується «віку», конкретного періоду часу. Тим не менше, у Новому Заповіті слово «aionion» вживається для означення саме вічного періоду часу. Об’явлення 20:10 говорить про сатану, звіра і лжепророка, які були вкинені у вогняне озеро і відбували покарання «день і ніч на вічні віки». Можна дійти до висновку, що ці троє не були знищені, потрапивши в озеро вогняне. Чому ж доля грішників повинна відрізнятися від їхньої (Об’явлення 20:14-15)? Найбільш переконливим доказом вічності пекла є слова, записані у Матвія 25:41, 46: «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований… І ці підуть на вічную муку, а праведники – на вічне життя». У цих текстах ті ж слова використані для визначення долі грішників і праведників. Якби грішники були би мучені лише визначений час, то й праведники повинні були б жити на Небесах рівно стільки ж. І навпаки, якщо віруючі будуть у Раю навіки, то й невіруючі будуть у пеклі навіки.

Інше часте заперечення анігілістів стосовно вічності пекла полягає в тому, що з боку Бога було б несправедливо карати невіруючих у пеклі протягом вічності за обмежену кількість гріхів. Як може бути справедливим покарання людини, що прожила в гріху, скажімо, 70 років, протягом цілої вічності? Відповідь така – наш гріх має вічні наслідки, так як націлений проти вічного Бога. Цар Давид, розкаюючись у вчинених ним гріхах перелюбу та вбивства, сказав: «Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив» (Псалом 50:6). Якщо Давид згрішив проти Вірсавії та Урії, то як він міг стверджувати, що згрішив лише перед Богом? Справа в тому, що Давид розумів, що всі гріхи, у кінцевому результаті, направлені проти Бога. Бог – вічна і нескінченна Істота і, таким чином, всі гріхи проти Нього заслуговують на вічне покарання. Для прикладу уявімо, що ви напали на свого сусіда і на Президента держави. Так, і те, й інше – злочин, але напад на Президента призведе до значно серйозніших наслідків. Наскільки ж до більш жахливих наслідків веде гріх проти святого й безмежного Бога?

Більш особистий аспект анігілізму – це думка, що ми, можливо, не будемо щасливі в Раю, усвідомлюючи, що хтось із наших близьких терпить вічні страждання в пеклі. У Раю не буде на що жалітися чи сумувати із-за чогось. Об’явлення 21:4 повідомляє нам: «І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерті. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!». Якщо хтось із наших близьких не потрапить на Небеса, ми будемо цілковито згодні з тим – що вони засуджені за свою відмову прийняти Ісуса Христа своїм Спасителем (Івана 3:16; 14:6). Це складно зрозуміти, але ми не будемо засмучені їх відсутністю. Тим не менше, нам слід зосереджуватися не на тому, як ми зможемо насолоджуватися Раєм без усіх наших близьких людей, а, швидше, на тому, як ми вже зараз можемо вказати їм на віру у Христа – щоб вони опинилися там.

Пекло, можливо, є першочерговою причиною, чому Бог послав Ісуса Христа понести покарання за наші гріхи. Перспектива миттєвого знищення після смерті не така вже й страшна, але вічність у пеклі справді є такою. Смерть Ісуса була безкінечною смертю, будучи платою за наш безкінечний гріховний борг, щоб нам не довелося сплачувати його в пеклі протягом вічності (2 Коринтянам 5:21). Усе, що нам необхідно робити, це покладати свою віру на Нього, і ми будемо прощені, очищені, врятовані, і нам буде обіцяна вічна домівка на Небесах. Бог настільки полюбив нас, що забезпечив наше спасіння. Але якщо ми відкидаємо Його дар вічного життя, нам доведеться стикнутися з вічними наслідками цього рішення.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи відповідає Біблії анігілізм?