Книга Вихід



Автор: Автором книги Вихід є Мойсей (Вихід 17:14; 24:4–7; 34:27).

Дата написання: Книга Вихід була написана між 1440 і 1400 рр. до н.е.

Мета написання: У Божественному розумінні, вихід ізраїльтян з Єгипту поклав край періоду пригноблення нащадків Авраама (Буття 15:13) і дав початок виконанню обітниці Авраамові про те, що його нащадки будуть не тільки жити в Обіцяній землі, але й розмножаться та стануть великою нацією (Буття 12:1–3, 7). Мету цієї книги можна визначити як спостереження швидкого розвитку нащадків Якова від Єгипту до встановлення теократичної нації на обіцяній їм землі.

Ключові вірші: Вихід 1:8: «Та над Єгиптом постав інший цар, який не знав Йосифа» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Вихід 2:24–25: «І Бог почув їхній стогін, і Бог згадав про Свій завіт з Авраамом, Ісааком і Яковом. Тож Бог звернув погляд на Ізраїльських синів і дав їм Себе знати».

Вихід 12:27: «Це – жертва, Пасха для Господа, Який захистив доми Ізраїльських синів у Єгипті, коли уразив єгиптян, а наші доми врятував. І, поклонившись, народ упав ниць».

Вихід 20:2–3: «Я – Господь, твій Бог, Який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому рабства. У тебе не буде інших богів, крім Мене».

Коротке резюме: Вихід підхоплює розповідь книги Буття про Божі взаємини зі Своїм обраним народом – євреями. У книзі описуються події від входу ізраїльського народу до Єгипту як гостей Йосипа, що користувався впливом в Єгипті, до того моменту, поки вони остаточно не були звільнені від жорстокого рабства, в яке були введені новим царем, «який не знав Йосифа» (Вихід 1:8).

Розділи 1–14 описують пригноблення євреїв фараоном, становлення Мойсея як їхнього визволителя, покарань, які Бог наслав на Єгипет за відмову його правителя підкоритися, та вихід із Єгипту. Могутня Божа рука виявляється у чудесах покарань, які закінчилися смертю первістків і запровадженням першої Пасхи, звільненням ізраїльтян, поділом Червоного моря та знищенням єгипетської армії.

Середня частина книги Вихід описує блукання в пустелі та дивовижну турботу Бога про Свій народ. Але, хоча навіть Він давав їм манну небесну, перетворював гірку воду на солодку, давав воду зі скелі, долав їхніх ворогів, Своєю власною рукою написав закон на кам’яних скрижалях та показував Свою присутність у вигляді стовпа з вогню і хмари, люди постійно виявляли невдоволення та повставали проти Нього.

Остання третина книги описує будівництво ковчега завіту та наводить план скинії з її різноманітними жертвами, вівтарями, меблями, обрядами та формами поклоніння.

Передвістя: Численні жертви, що вимагалися від ізраїльтян, символізували жертву Пасхального Агнця Божого, Ісуса Христа. У ніч останньої єгипетської кари було заколоте бездоганне ягня, а його кров наносилася на одвірки будинків Божого народу, захищаючи їх від ангела смерті. Це вказувало на Ісуса, Агнця Божого – непорочного й чистого (1 Петра 1:19), чия кров, нанесена на нас, гарантувала вічне життя. Серед символічних дій Христа у книзі Вихід міститься історія про воду зі скелі (17:6). Подібно до того, як Мойсей ударив скелю, щоб забезпечити людей водою, Бог ударив Скелю нашого спасіння, розіпнувши Його за наші гріхи – і зі Скелі потекла жива вода (Івана 4:10). Манна в пустелі ідеально зображує Христа – Хліб життя (Івана 6:48), даний Богом, щоб дарувати нам життя.

Практичне застосування: Закон Мойсея був частково даний, аби показати людству, що воно не в змозі виконати його. Ми не можемо догодити Богові виконанням закону, тому Павло закликає нас повірити в Ісуса Христа, «щоб оправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде оправдана ділами Закону» (Галатам 2:16).

Надання Богом усього необхідного ізраїльтянам – від визволення з полону до манни й перепелів у пустелі – є очевидною ознакою Його благодатної турботи про Свій народ. Бог обіцяв забезпечити всі наші потреби. Тому що «вірним є Бог, Який покликав вас до спільності з Його Сином – Ісусом Христом, нашим Господом» (1 Коринтянам 1:9).

Ми маємо вірити в Господа, бо Він може звільнити нас від будь-якого нещастя. Але Бог не залишає гріх безкарним. Тому ми можемо довіряти Йому в Його покаранні та справедливості. Коли Бог рятує нас від поганої ситуації, нам не слід повертатися до неї. Коли Бог вимагає щось від нас, Він очікує покори, а також дає благодать і милість, бо знає, що самостійно ми не зможемо повною мірою підкоритися.


Повернутися на стартову українську сторінку

Книга Вихід