Книга Йова



Автор: Книга Йова конкретно не називає свого автора. Найімовірнішими кандидатами є Йов, Еліус, Мойсей і Соломон.

Дата написання: Дата написання книги Йова залежить від того, хто є її автором. Якщо автором був Мойсей, то можливою датою є приблизно 1440 р. до н.е. Якщо ж Соломон, то – орієнтовно 950 р. до н.е. Оскільки ми не знаємо, хто її автор, то не можемо точно знати дату написання.

Мета написання: Книга Йова допомагає нам зрозуміти наступне: сатана не може завдати нам матеріальної та фізичної шкоди, якщо на це немає дозволу від Бога. Бог має владу над тим, що сатана може чи не може вчинити. Але зрозуміти, чому відбуваються всі страждання у світі, – поза нашими можливостями. Нечестиві отримають справедливе покарання. Нам не завжди слід шукати причину своїх страждань у нашому способі життя. Страждання іноді можуть бути допущені в нашому житті, щоб очистити, перевірити, виховати або зміцнити нашу душу. Бог заслуговує та очікує нашої любові й похвали за будь-яких життєвих обставин.

Ключові вірші: Йова 1:1: «У країні Авсітіди був один чоловік на ім’я Йов, і той чоловік був праведний, непорочний, справедливий, побожний, який віддалявся від усякого злого діла» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Йова 1:21: «Я сам нагим вийшов з лона моєї матері і нагим туди повернуся. Господь дав, Господь забрав. Сталося так, як було до вподоби Господу. Нехай Ім’я Господнє буде благословенне!».

Йова 38:1–2: «Коли Еліус перестав говорити, то до Йова крізь бурю і хмари заговорив Господь: Хто цей, який скриває від Мене раду, хто тримає слова в серці й думає від Мене втаїти?».

Йова 42:5–6: «Адже слухом вуха я почув про Тебе раніше, а тепер моє око побачило Тебе. Тому я вважав себе за ніщо і поник, і вважаю я себе за землю і попіл».

Коротке резюме: Книга починається з епізоду в раю, куди сатана приходить, аби звинуватити Йова перед Богом. Він наполягав на тому, що Йов служить Богові лише задля свого захисту, й попросив дозволу перевірити його віру та відданість Богові. Господь дав Свій дозвіл, але в певних рамках. Чому праведники страждають? Це питання виникло після того, як Йов втратив сім’ю, майно та здоров’я. Три товариші Йова – Еліфас, Валдад і Софар – прийшли «втішити» його та обговорити трагедію, що з ним трапилася. Вони наполягали на тому, що його страждання були покаранням за гріх у його житті. Йов однак залишався відданим Богові, незважаючи на це все, і стверджував, що в його житті не було жодного гріха. Четверта людина, Еліус, сказав Йову, що той повинен змиритися й віддати себе Божому випробуванню, яке очистить його життя. Нарешті Йов задає питання Самому Богові та отримує цінну науку про Його владу й необхідність цілковито Йому довіряти. Потім здоров’я, щастя та процвітання повернулися до Йова у ще більшому обсязі.

Передвістя: Коли Йов розмірковував над причиною своїх страждань, його хвилювали три питання, кожне з яких знаходить відповідь тільки в Господі Ісусі Христі. Ці питання піднімаються в розділі 14. По-перше, у вірші 4 Йов запитує: «Хто на суді буде чистим від нечисті?». Питання Йова виходить із серця, яким він визнає, що не може догодити Богові чи виправдатися перед Ним. Господь святий, а ми – ні. Тому існує величезна прірва між людиною та Богом – через гріх. Але відповідь на болюче питання Йова можна знайти в Ісусі Христі. Він поніс покарання за наші гріхи й обміняв їх на Свою праведність, тим самим роблячи нас прийнятними в Божих очах (Євреям 10:14; Колосянам 1:21–23; 2 Коринтянам 5:17).

Друге питання Йова: «А помре чоловік – і зникає, а сконає людина – то де ж вона є?» (вірш 10, з перекладу Огієнка) є ще одним питанням про вічність, життя та смерть, відповідь на яке – лише в Христі. Із Христом відповіддю на це питання буде вічне життя на небесах. Без Нього ж відповіддю буде вічність у «зовнішній темряві», де «буде плач і скрегіт зубів!» (Матвія 25:30).

Третє питання Йова ми знаходимо у вірші 14: «Якщо чоловік помре, чи житиме, закінчивши дні свого життя?». Знову-таки, відповідь на нього можна знайти лише у Христі. Ми насправді житимемо знову, якщо будемо перебувати в Ньому. «Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою! Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1 Коринтянам 15:54–55).

Практичне застосування: Книга Йова нагадує нам про «вселенський конфлікт», що відбувається за лаштунками, про який ми, зазвичай, нічого не знаємо. Часто ми задаємося питанням, чому Бог дозволяє щось, і сумніваємося в Його доброті, не бачачи цілої картини. Книга Йова навчає нас довіряти Богові за будь-яких обставин. Ми повинні довіряти Йому не тільки тоді, КОЛИ ми не розуміємо, але й ТОМУ ЩО ми не розуміємо. Псалмоспівець говорить нам: «Він – Мій Бог, Його дорога бездоганна» (Псалом 17:31). Якщо Божі шляхи досконалі, то ми можемо бути впевнені, що все, що Він робить або допускає, також є досконалим. Це може здатися неможливим для нас, але наш розум – не Божий розум. Дійсно, нам не варто сподіватися зрозуміти Його думки досконало, оскільки Він нагадує нам: «Адже Мої ради не є такі, як ваші ради, і Мої дороги не такі, як ваші дороги, – говорить Господь. Але так, як небо віддалене від землі, настільки далека Моя дорога від ваших доріг і ваші задуми – від Мого задуму» (Ісаї 55:8–9). Тим не менше, наша відповідальність перед Богом полягає в тому, щоб коритися Йому, довіряти та підпорядковуватися Його волі, розуміємо ми її, чи ні.


Повернутися на стартову українську сторінку

Книга Йова