Книга Суддів



Автор: Книга Суддів конкретно не називає свого автора. Традиційно ним вважається пророк Самуїл. Дані, які містить ця книга, свідчать про те, що автор книги Суддів жив невдовзі після завершення періоду суддів. Самуїл підходить під цей опис.

Дата написання: Книга Суддів, швидше за все, була написана між 1045 і 1000 рр. до н.е.

Мета написання: Книга може бути розділена на дві частини: 1) розділи 1–16, в яких розповідається про визвольні війни, починаючи з перемоги ізраїльтян над хананеями та закінчуючи поразкою филистимлян і смертю Самсона; 2) розділи 17–21 – названі додатком, вони не мають відношення до попередніх розділів. Ці розділи відмічено як час, коли «не було царя в Ізраїлі» (Суддів 17:6; 18:1; 19:1; 21:25). Спочатку книга Рут була частиною книги Суддів, але в 450 році н.е. вона була виділена в окрему книгу.

Ключові вірші: Суддів 2:16–19: «Тоді Господь підняв їм суддів, і спас їх з руки тих, хто їх грабував. Та вони не слухалися своїх суддів, бо зраджували з іншими богами, поклонялися їм і розгнівили Господа. Вони швидко звернули з дороги, по якій ішли їхні батьки, щоби слухатися Господніх заповідей, – не чинили так. І коли Господь піднімав їм суддів, то Господь був із суддею і спасав їх з руки їхніх ворогів усі дні судді, бо Господь був зворушений їхнім стогоном перед обличчям тих, які їх грабували і чинили їм зло. І ставалося, що коли помирав суддя, то вони поверталися і знову псувалися більше від їхніх батьків, щоб ходити за їхніми богами, аби служити їм і поклонятися їм. Не позбулися своїх звичок і не відступили від своєї злої дороги».

Суддів 10:15: «І відповіли ізраїльські сини Господеві: Згрішили ми! Учини Ти нам за всім, що до вподоби перед Тобою, тільки, Господи, спаси нас у цей день!».

Суддів 21:25: «У ті дні не було царя в Ізраїлі, кожний муж чинив те, що здавалося правильним в його очах».

Коротке резюме: Книга Суддів є трагічною історією про те, як Божі діти із року в рік, із століття в століття сприймали Його благословення як належне. Вона сумно відрізняється від книги Ісуса Навина, в якій розповідається про благословення, даровані Богом ізраїльтянам за їхній послух під час завоювання землі. У книзі ж Суддів описана їх непокора й поклоніння ідолам, що призвело до численних поразок. Але Бог ніколи не відмовляв у люблячій допомозі Своєму народові, коли вони відверталися від своїх хибних шляхів і закликали Його ім’я (Суддів 2:18). За допомогою 15 суддів Ізраїлю Бог виконав Свою обітницю Авраамові – захистити та благословити його нащадків (Буття 12:2–3).

Після смерті Ісуса Навина та його сучасників, ізраїльтяни впали у служіння Ваалові й Астарті. Бог дозволив ізраїльтянам страждати від наслідків поклоніння ідолам. Саме тоді народ Божий почав волати до Господа про допомогу. Бог послав Своїм дітям суддів, аби навернути їх до праведного життя. Але час від часу вони відверталися від Бога та повертали на свої злі дороги. Проте, виконуючи свою частину заповіту з Авраамом, Бог рятував Своїх людей від ворогів протягом періоду в 480 років, описаного у книзі Суддів.

Можливо, найпомітнішим був 12-й суддя, Самсон, що прийшов до влади над ізраїльтянами після 40-річного полону безжальних филистимлян. Він привів Божий народ до перемоги над филистимлянами, але втратив своє життя після 20 років суддівства над Ізраїлем.

Передвістя: Повідомлення матері Самсона, що вона народить сина, який керуватиме Ізраїлем, є передвістям повідомлення Марії про народження Месії. Бог посилав Свого ангела до обох жінок і говорив їм, що вони «завагітніють і народять сина» (Суддів 13:7; Луки 1:31), який очолюватиме народ Божий.

Боже милосердне спасіння Свого народу, незважаючи на його гріхи та відмову від Нього, є прообразом жертви Христа. Ісус помер, аби визволити Свій народ – навіть тих, хто ніколи не вірив у Нього – від гріха. Хоча більшість із тих, хто слідував за Ним під час Його служіння, зрештою відступили та відкинули Його, Він, як і раніше, залишався вірний Своїй обітниці та пішов на хрест, аби померти за нас.

Практичне застосування: Непокора завжди призводить до покарання. Ізраїльтяни є корисним прикладом того, чого нам робити не слід. Замість того, щоб учитися з власного досвіду, що Бог завжди карає за непослух Його заповідям, вони продовжували опиратися й відчувати Боже розчарування та покарання. Якщо ми уперто виявлятимемо непокору, то накличемо на себе Божі покарання – не тому, що Йому подобаються наші страждання, але тому що, «кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає» (Євреям 12:6).

Книга Суддів є свідченням вірності Бога. Навіть «якщо ми невірні, то Він залишиться вірним» (2 Тимофію 2:13). Хоча ми можемо бути невірними Йому, як ізраїльтяни, – Він, як і раніше, будучи вірним, спасає, охороняє (1 Солунянам 5:24) та прощає нас, «якщо визнаємо свої гріхи» (1 Івана 1:9). «Він і зміцнить вас до кінця бути бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа. Вірним є Бог, Який покликав вас до спільності з Його Сином – Ісусом Христом, нашим Господом» (1 Коринтянам 1:8–9).


Повернутися на стартову українську сторінку

Книга Суддів