Книга Плач Єремії



Автор: Як видно з назви, традиційно автором цієї книги вважається пророк Єремія, хоча в тексті про це конкретно не згадується. Це переконання вельми вірогідне, враховуючи, що автор був свідком знищення вавилонянами Єрусалиму. Єремія підходить під цей опис (2 Хронік 35:25; 36:21–22).

Дата написання: Книга Плач Єремії найімовірніше була написана між 586 і 575 рр. до н.е., під час або невдовзі після падіння Єрусалиму.

Мета написання: Унаслідок постійного та нерозкаяного ідолопоклонства Юдеї, Бог дозволив вавилонянам обложити, пограбувати, спалити й знищити Єрусалим. Храм Соломона, що стояв близько 400 років, був спалений ущент. Пророк Єремія, очевидець цих подій, написав цю книгу як плач про те, що трапилося в Юдеї та Єрусалимі.

Ключові вірші: Плач Єремії 2:17: «Господь зробив те, що задумав, сповнив Свої слова, які заповів від давніх днів, – знищив і не пощадив, – і над тобою зрадів ворог! Він підняв ріг твого гнобителя» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Плач Єремії 3:22–23: «Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, – нове воно кожного ранку, велика-бо вірність Твоя!» (переклад Огієнка).

Плач Єремії 5:19–22: «Ти ж, Господи, навіки поселишся, Твій престол – з роду в рід. Невже навіки забудеш про нас, залишиш нас на довгі дні? Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося! І обнови наші дні, як раніше. Адже Ти зовсім відкинув нас, сильно на нас розгнівавшись».

Коротке резюме: Книга поділена на п’ять розділів. Кожний розділ є окремою поемою. В єврейському оригіналі вірші викладені в стилі акростих, де кожен вірш починається з наступної літери єврейського алфавіту. У книзі Плач Єремії пророк розуміє, що вавилоняни були Божественним знаряддям для здійснення суду над Єрусалимом (1:12–15; 2:1–8; 4:11). З тексту стає зрозуміло, що гріх і бунт були причинами Божого гніву (1:8–9; 4:13; 5:16). Плач є доречним під час біди, але він повинен швидко змінитися на журбу та розкаяння (3:40–42; 5:21–22).

Передвістя: Єремія був відомий як «пророк, що плаче» через його глибоку й незмінну любов до свого народу та міста (3:48–49). Таку ж печаль за гріхи людей та їхню відмову від Бога виражав Ісус, наблизившись до Єрусалима й побачивши майбутнє, в якому це місто буде знищене римлянами (Луки 19:41–44). За відмову євреїв від свого Месії Бог використав римську армію, щоби покарати Свій народ. Але Він не отримує задоволення від покарання Своїх дітей – жертва Ісуса Христа як спасіння від гріха показує Його велике співчуття до Свого народу. Одного дня, завдяки Христові, Бог витре кожну сльозу (Об’явлення 7:17).

Практичне застосування: Навіть у найстрашніших судах Бог – Бог надії (Плач Єремії 3:24–25). Незалежно від того, як далеко ми віддалилися від Нього, ми маємо надію, що зможемо повернутися до Нього й отримати співчуття та прощення (1 Івана 1:9). Наш Бог – це люблячий і милостивий Бог (3:22), Який у Своїй великій любові та співчутті Він послав Свого Сина, щоб ми не загинули у гріхах, а могли вічно жити з Ним (Івана 3:16). Божа вірність (Плач Єремії 3:23) і спасіння (3:26) є тими моментами, що дають нам велику надію та спокій. Він – не байдужий, примхливий божок, а Великий Бог, Який рятує всіх, хто звертається до Нього, хто визнає, що не може нічого зробити, щоб заслужити Його милість, і просить про Його милосердя (3:22).


Повернутися на стартову українську сторінку

Книга Плач Єремії