Послання до Тита

Автор: Автором цього послання названий апостол Павло (1:1).

Дата написання: Послання до Тита було написане приблизно в 66 р. н.е. Численні подорожі Павла добре задокументовані та вказують, що він писав Титу з Никополя в Епірі. В деяких перекладах Біблії вступні підписи до цього послання можуть зазначати, що Павло писав з Никополя в Македонії. Проте таке місце невідоме і підписи не мають авторитету, оскільки не є частиною Святого Письма.

Мета написання: Послання до Тита відоме як одне з пастирських послань, до яких відносяться два листа Тимофію. Це послання було написане апостолом Павлом для підбадьорення свого брата у вірі Тита, якого він залишив на острові Крит, щоб керувати церквою, створеною апостолом під час однієї зі своїх місіонерських подорожей (1:5). Цей лист містить поради Титові щодо того, якими якостями мають володіти лідери церкви. Він також попереджає Тита про репутацію тих, хто живе на острові Крит (1:12).

На додаток до цього, Павло також закликав Тита повернутися до Никополя з візитом. Іншими словами, Павло продовжував навчати Тита та інших у процесі зростання в Господній благодаті (3:13).

Ключові вірші: Титу 1:5: «Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував недокінчене й наставив пресвітерів у містах, як я тобі звелів» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Титу 1:16: «Вони стверджують, що знають Бога, та вчинками відрікаються, будучи мерзенними й непокірними, нездатними до жодного доброго діла».

Титу 2:15: «Говори це і заохочуй, і викривай з усією владою, щоб тобою ніхто не нехтував».

Титу 3:3–6: «Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, які заблудили і стали рабами різних пожадань і насолод, живучи в злобі й заздрощах, були ненависні та ненавиділи одне одного. Коли ж з’явилася благодать і любов до людей нашого Спасителя – Бога, Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом, Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа - нашого Спасителя».

Коротке резюме: Яким прекрасним почуттям мав бути сповнений Тит, коли отримав листа від свого наставника, апостола Павла. Павло був вельми шанованою людиною, особливо після створення багатьох церков у всьому східному світі. Тит мав з хвилюванням читати це знамените вітання апостола: «До Тита, справжнього сина за спільною вірою: благодать і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа, нашого Спасителя» (1:4).

Острів Крит, де Павло залишив Тита для керівництва місцевою церквою, був заселений вихідцями з острова та євреями, які не знали істин Ісуса Христа (1:12–14). Павло вважав своїм обов'язком обговорити з Титом кілька питань, щоб навчити й заохотити його розвивати лідерів церкви. Напучуючи Тита на пошуки лідерів, Павло також порадив, як слід навчати керівників, щоб вони могли зростати у своїй вірі в Христа. Його вказівки стосуються чоловіків і жінок різного віку (2:1–8).

Щоб допомогти Титу розвиватися у своїй вірі в Христа, Павло запропонував йому відвідати Никополь і привести з собою двох інших членів церкви (3:12–13).

Зв'язки: Павло знову вважає за необхідне порадити керівникам церкви остерігатися «законників», що прагнули додати діла до дару благодаті, яка провадить до спасіння. Він застерігає щодо бунтівливих обманщиків, особливо тих, хто продовжує наполягати, що обрізання та дотримання ритуалів й обрядів мойсеєвого закону необхідні, як і колись (1:10–11). Це – тема, що повторюється в усіх посланнях Павла, і в листі до Тита він іде ще далі, кажучи, що їхні уста повинні бути закриті.

Практичне застосування: Писання апостола Павла заслуговують нашої уваги, коли ми шукаємо в Біблії вказівки щодо того, як нам вести життя, що буде до вподоби нашому Господу. Ми можемо дізнатися, чого нам слід уникати, як і те, чого ми маємо дотримуватися. Павло застерігає, щоб ми прагнули бути чистими, уникаючи тих речей, що оскверняють наш розум і сумління. Також Павло робить заяву, про яку ніколи не слід забувати: «Вони стверджують, що знають Бога, та вчинками відрікаються, будучи мерзенними й непокірними, нездатними до жодного доброго діла» (Титу 1:16). Будучи християнами, ми повинні дослідити себе, аби переконатися, що наше життя узгоджується з нашим сповіданням віри у Христа (2 Коринтянам 13:5).

Поряд із цим попередженням, Павло також говорить нам про те, як уникнути відкидання Бога: «Він нас спас… зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом, Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа – нашого Спасителя» (Титу 3:5–6). Шукаючи щоденного оновлення свого розуму Святим Духом, ми можемо стати християнами, що шанують Бога своїм життям.


Повернутися на стартову українську сторінку

Євангеліє від Івана