Яким є християнський погляд на клонування людини?




Запитання: Яким є християнський погляд на клонування людини?

Відповідь:
Хоча Біблія конкретно і не піднімає питання клонування людини, в ній існують деякі принципи, що можуть пролити світло на цю ідею. Клонування вимагає використання ембріональних клітин і ДНК. Спочатку ДНК вилучається із ядра людської клітини. Матеріал, який несе кодовану генетичну інформацію, закладається в ядро ембріональної клітини. Ця клітина, отримавши нову генетичну інформацію, втрачає власне ДНК задля прийняття нової. Якщо клітина приймає нове ДНК, формується дублікат ембріону. Тим не менше, ембріональна клітина може відторгнути нове ДНК і померти. Крім того, цілком можливо, що ембріон не виживе після видалення оригінального генетичного матеріалу з його клітини. В більшості випадків, коли робляться спроби клонування, використовуються декілька ембріонів, аби збільшити ймовірність засвоєння нового генетичного матеріалу. Хоча можливість створення дублікату таким чином існує (наприклад, вівця Доллі), шанси на успішне дублювання творіння без ускладнень і мутацій надзвичайно малі.

Християнський погляд на процес клонування людини може бути виражений у світлі кількох біблійних принципів. По-перше, людські істоти створені за образом Божим і, таким чином, є унікальними серед усіх інших створінь (Буття 1:26–27). Очевидно, що людське життя є тим, що необхідно цінувати, а не ставитися до нього неначе до речі, яка купується та продається. Деякі люди підтримують людське клонування з метою створення запасних органів для людей, які потребують трансплантатів і не можуть знайти відповідного донора. Вони вважають, що якщо взяти власну ДНК і створити орган-дублікат, який складається з тої самої ДНК, це значно знизить шанси відторгнення органа. Хоча ця думка й може мати право на існування, проблема полягає в тому, що це здешевлює людське життя. Процес клонування вимагає використання людських ембріонів. Хоча клітини для створення нових органів можуть бути генеровані, необхідно вбити декількох ембріонів, щоб отримати необхідну ДНК. Фактично, в процесі клонування безліч людських ембріонів будуть «викинуті», наче «відходи», вони будуть позбавлені шансу отримати життя.

Багато людей вірять, що життя не починається під час зачаття з формуванням ембріону, і що, таким чином, насправді ембріони не є людськими істотами. Біблія навчає інакше. Псалом 138:13–16 говорить: «Адже Ти, Господи, створив моє нутро,- прийняв мене від лона моєї матері. Я прославлятиму Тебе, бо Ти вельми дивовижний, і дивовижними є Твої діла,- моя душа це дуже добре знає. Не були приховані від Тебе мої кості, які Ти сформував у тайні, і моє єство було в земних глибинах. Мене несформованого бачили Твої очі, і в книзі Твоїй записані будуть усі; упродовж днів вони будуть сформовані, і ніхто в них». Псалмоспівець Давид заявляє, що він особисто знав Бога до того, коли був народжений, маючи на увазі, що при зачатті він був людською істотою із визначеним Богом майбутнім.

Далі, у книзі пророка Ісаї 49:1–5 говориться про те, що Бог покликав Ісаю до його служіння пророком, коли той був ще в утробі матері. Також Іван Хреститель був наповнений Святим Духом, перебуваючи в утробі (Луки 1:15). Усе це виражає позицію Біблії, що життя починається під час зачаття. У світлі цього, людське клонування з його знищенням людських ембріонів не відповідає біблійному погляду на людське життя.

Крім того, так як людство було створене, то мав бути Творець, і людство, таким чином, залежить і несе відповідальність перед цим Творцем. Хоча популярні теорії – секулярна психологія та теорія гуманності – запевняють, що людина не відповідальна ні перед ким, окрім себе, і що вона має найвищий авторитет, Біблія навчає по-іншому. Бог створив людину та зробив її відповідальною за землю (Буття 1:28–29; 9:1–2). Із цієї відповідальності походить звітність перед Богом. Людина не є найвищим авторитетом над собою, відповідно, вона не має права приймати рішення щодо цінності людського життя. Таким чином, і наука не є авторитетом, згідно якого визначається етика людського клонування, абортів чи евтаназії. Згідно з Біблією, Бог єдиний, Хто праведно здійснює контроль над людським життям. Намагатися контролювати такі речі – означає ставити себе на один рівень із Богом. Без сумніву, людині не слід цього робити.

Якщо розглядати людину як просто ще один витвір, що не має жодної унікальності, нескладно почати сприймати людські істоти наче прості механізми, що потребують обслуговування та ремонту. Проте ми не є просто набором молекул і хімікатів. Біблія навчає, що Бог створив нас і має конкретний план щодо кожного з нас. Більше того, Він бажає налагодити особисті стосунки з кожним із нас за допомогою Свого Сина – Ісуса Христа. Хоча існують аспекти людського клонування, що можуть здаватися корисними, людство не має контролю над тим, куди може завести технологія клонування. Людина не в змозі нести відповідальність або судити, що буде необхідне для управління клонуванням людських істот.

Часто задається питання: чи матиме душу людська істота, якщо одного дня клонування людини досягне успіху? Буття 2:7 говорить: «І, взявши порох із землі, Бог створив людину, і вдихнув у її обличчя дихання життя, і стала людина душею живою». Це є описом творіння Богом живої людської душі. Душі є тим, хто ми є, а не що ми маємо (1 Коринтянам 15:45). Питання в тому, який вид людської душі буде створений при клонуванні? На це питання неможливо дати однозначну відповідь. Хоча, здається, якщо людська істота буде успішно клонована, то клон буде такою ж людиною, включаючи наявність вічної душі.


Повернутися на стартову українську сторінку

Яким є християнський погляд на клонування людини?