Якщо я спасенний і всі мої гріхи прощені, чому я не можу продовжувати грішити?




Запитання: Якщо я спасенний і всі мої гріхи прощені, чому я не можу продовжувати грішити?

Відповідь:
Апостол Павло відповів на це питання у Посланні Римлянам 6:1–2: «То що скажемо? Будемо залишатися в гріху, аби множилася благодать? Зовсім ні! Ми, що померли для гріха, як далі будемо жити в ньому?». Ідея, що людина може повірити в Ісуса Христа як Спасителя, а потім продовжувати вести таке ж життя, як і до цього, – абсолютно чужа для Біблії. Віруючі в Христа є новими творіннями (2 Коринтянам 5:17). Святий Дух змінює нас від учинків тіла (Галатам 5:19–21) до виявів плоду Духа (Галатам 5:22–23). Християнське життя є зміненим життям, тому що змінюється християнин.

Християнство від будь-якої іншої релігії відрізняється тим, що воно ґрунтується на тому, що Бог здійснив для нас через Ісуса Христа, – Божественне звершення. Будь-яка інша світова релігія заснована на тому, що ми повинні робити, щоб заслужити благовоління та прощення бога, – людські звершення. Інші релігії навчають, що ми зобов'язані робити певні речі й припинити робити інші речі, аби добитися Божої любові та милості. Християнство – віра у Христа – навчає, що ми робимо певні речі та припиняємо робити інші певні речі через те, що Христос зробив для нас.

Як може хтось, звільнений від вічного покарання за гріх, повертатися до колишнього життя, яке вело його до пекла? Як може хтось, очищений від осквернення гріха, бажати повернутися до вигрібної ями пороку? Як може хтось, знаючи, що Ісус Христос здійснив за нього, продовжувати жити так, ніби це не мало жодного значення? Як може хтось, усвідомлюючи, як Христос постраждав за наші гріхи, продовжувати грішити, ніби ці страждання були непотрібні?

Послання Римлянам 6:11–15 проголошує: «Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога в [нашому Господі] Ісусі Христі. Хай же гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб не підкорятися його пожаданням; не давайте ваших членів гріхові як знаряддя неправедності, але, як ожилі з мертвих, віддавайте себе Богові, а ваші члени віддавайте Богові як знаряддя праведності. Тож хай гріх не панує над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю. То що, будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!».

У такому разі, для істинно навернених християн продовжувати жити в гріху – неприйнятно. Через наше навернення, яке привело до абсолютно нового єства, наше бажання полягає в тому, щоб надалі не жити в гріху. Так, ми продовжуємо грішити, але замість того, щоб загрузати в ньому, як ми робили раніше, ми ненавидимо гріх і бажаємо звільнитися від нього. Ідея «використовувати» жертву Христа від нашого імені та продовжувати жити в гріху є неуявленною. Якщо людина вважає себе християнином і все ще бажає жити попереднім, грішним життям, вона має привід задуматися про дійсність свого спасіння. «Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте себе, що Ісус Христос у вас? Чи, може, ви недосвідчені?» (2 Коринтянам 13:5).


Повернутися на стартову українську сторінку

Якщо я спасенний і всі мої гріхи прощені, чому я не можу продовжувати грішити?