Як християнин має ставитися до почуття провини щодо гріхів, здійснених у минулому, до чи після спасіння?




Запитання: Як християнин має ставитися до почуття провини щодо гріхів, здійснених у минулому, до чи після спасіння?

Відповідь:
Усі згрішили, й одним із наслідків гріха є вина. Ми можемо бути вдячні за почуття провини, так як воно веде нас до пошуку прощення. В момент, коли людина навертається від гріха до Ісуса Христа у вірі, її гріх є прощений. Покаяння – це частина віри, що веде до спасіння (Матвія 3:2; 4:17; Дії 3:19).

У Христі навіть найогидніший гріх стирається (див. 1 Коринтянам 6:9–11, де викладено список гріховних учинків, які можуть бути прощені). Спасіння отримується через благодать, а благодать прощає. Навіть після спасіння людина продовжуватиме грішити, але Бог усе ще обіцяє прощення. «А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника» (1 Івана 2:1).

Звільнення від гріха, тим не менше, не завжди означає свободу від почуття провини. Навіть коли наші гріхи прощені, ми все ще пам'ятаємо про них. Крім того, ми маємо духовного ворога, названого в Біблії «обвинувачем наших братів» (Об’явлення 12:10), який невпинно нагадує нам про наші падіння, провали та гріхи. Коли християнин відчуває почуття провини, він має робити наступне:

1. Розкаятись у всіх відомих йому, раніше нерозкаяних гріхах. У деяких випадках почуття провини присутнє через потребу в каятті. Безліч разів ми відчуваємо себе винними через те, що ми – насправді винні! (див. опис провини та рішення Давида щодо цього в Псалмі 32:3–5).

2. Просіть Господа вказати на будь-які інші гріхи, що, можливо, потребують покаяння. Наберіться відваги, аби бути цілковито відкритими та чесними перед Господом. «Досліди мене, Боже, пізнай серце моє. Досліди мене і пізнай мої шляхи. Подивись, чи нема в мені дороги беззаконня, і скеруй мене на шлях вічний» (Псалом 138:23–24).

3. Вірте обітниці Божій, що Він пробачить гріх і звільнить від провини, за допомогою крові Христа (1 Івана 1:9; Псалом 85:2; 86:5; Римлянам 8:1).

4. У випадках, коли почуття провини виникає через гріхи, вже визнані та забуті, відкидайте. Господь вірний Своєму обіцянню пробачати. Прочитайте та поміркуйте над текстом у Псалмі 103:8–12.

5) Просіть Господа заборонити сатані, вашому обвинувачеві, та відновити радість, яка приходить зі свободою від вини (Псалом 51:12).

Дуже корисно дослідити Псалом 32. Хоча Давид жахливо згрішив, він знайшов свободу як від гріха, так і від почуття провини. Він упорався з проблемою провини та реальності прощення. Псалом 51 є іншим гарним текстом для дослідження. Наголос тут зроблено на сповіданні гріха, оскільки Давид звертається до Бога із серцем, сповненим провини та печалі. Результатами є відродження та радість.

Якщо гріх був висповіданий, розкаяний і прощений, слід рухатися далі. Пам'ятайте, що ми, які прийшли до Христа, в Ньому стали новим творінням. «Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало [все] нове!» (2 Коринтянам 5:17). Частиною старого, яке минуло, є пам'ять про скоєні гріхи та провину, породжену ними. На жаль, деякі християни схильні до надмірних спогадів про своє грішне життя в минулому, спогадів, які вже давно мали би бути мертві та поховані. Це нерозумно і йде врозріз із переможним християнським життям, якого Бог бажає нам. Мудрий вираз говорить: «Якщо Бог врятував вас із трясовиння, не пірнайте в нього знову».


Повернутися на стартову українську сторінку

Як християнин має ставитися до почуття провини щодо гріхів, здійснених у минулому, до чи після спасіння?