Що говорить Біблія про християн, які служать в армії?




Запитання: Що говорить Біблія про християн, які служать в армії?

Відповідь:
Біблія містить велику кількість відомостей про службу в армії. Хоча значна частина інформації подається у вигляді аналогій, деякі вірші стосуються цього питання безпосередньо. Ні, Біблія не вказує конкретно: «Ти повинен служити в армії!», але, з іншого боку, і не каже: «Ти не повинен служити в армії». Як би не було, християни можуть бути впевнені, що військова служба високо цінується у всій Біблії і цілком відповідає біблійному світогляду.

Перший приклад військової служби ми знаходимо у Старому Заповіті (Буття 14), коли Кедор-Лаомер, цар Еламу, та його союзники викрали Лота, племінника Авраама. Авраам прийшов на допомогу Лотові, зібравши 318 навчених чоловіків зі свого дому, і завдав поразки ворожим військам.

Згодом в Ізраїлі була впроваджена регулярна армія. Той факт, що Бог був Небесним Воїном і захищав Своїх людей, незалежно від їхньої військової сили, міг бути причиною, чому в Ізраїлі вона з’явилась так пізно. Розвиток постійної армії відбувся лише після впровадження Саулом, Давидом і Соломоном сильної, централізованої політичної системи. Саме Саул першим сформував її (1 Самуїла 13:2; 24:2; 26:2). Тим не менше, тоді армія постачалась їжею та іншими припасами з домів окремих солдат (1 Самуїла 17:17-19).

Давид продовжив справу, розпочату Саулом. Він збільшив армію, ввів наймані війська з інших лояльних регіонів (2 Самуїла 15:19-22) і віддав управління армією воєначальнику (Йоаву). При Давиді Ізраїль також став більш агресивним у своїй наступальній військовій політиці, поглинаючи сусідні держави, такі як Амон (2 Самуїла 11:1; 1 Хронік 20:1-3). Давид започаткував систему змінних військових формувань з 12 груп по 24 тис. чоловік, що служили один місяць у році (1 Хронік 27). Хоча правління Соломона було мирним, він ще більше розширив армію, додавши колісниці і вершників (1 Царів 10:26). Незважаючи на те, що регулярна армія була розділена разом з царством після смерті Соломона, вона діяла до 586 р. до н.е., коли Ізраїль припинив своє існування як політична держава.

Ісус був у захваті, коли римський центуріон (офіцер, що очолював сотню солдат) прийшов до Нього. Відповідь центуріона свідчила про його безумовне прийняття авторитету Христа і віру в Нього (Матвія 8:5-13). Ісус не засуджував його кар’єри. Багато центуріонів, згаданих у Новому Заповіті, були названі християнами, побожними і добрими людьми (Матвія 8:5, 8, 13; 27:54; Марка 15:39, 44-45; Луки 7:2, 6; 23:47; Дії 10:1, 22; 21:32; 22:25-26; 23:17, 23; 27:1, 6, 11, 31, 43; 28:16).

У ті часи служба в армії високо шанувалася. Наприклад, Павло говорить про Епафродита як про «співвоїна» (Филип’янам 2:25). Біблія також використовує військові терміни для змалювання сили, яку християни отримують, надягнувши Божі обладунки (Ефесянам 6:10-20).

У ході історії місця й титули змінились, але наші збройні сили заслуговують такого ж схвального ставлення, як і центуріони в Біблії. Християни, які служать своїй країні з честю і достоїнством, можуть бути впевнені, що Господь схвалює і поважає виконання ними свого громадянського обов’язку. Люди, які служать у збройних силах, заслуговують на нашу повагу і вдячність.


Повернутися на стартову українську сторінку

Що говорить Біблія про християн, які служать в армії?