Запитання
Що Біблія каже про установки?
Відповідь
Апостол Павло писав із в’язниці в Римі про те, які установки слід мати християнам: «Тільки живіть згідно з Євангелією Христа…» (Филип’янам 1:27; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). І далі продовжує: «…щоб коли прийду й побачу вас, а навіть якщо буду відсутній, чув би про вас, що стоїте в одному дусі, однодушно відстоюючи віру Євангелії». Незалежно від того, які непередбачувані обставини, розчарування чи труднощі трапляються на нашому шляху, ми маємо виявляти христоподібний характер. Нам слід бути непохитними та стояти за віру. Пізніше Павло пише: «Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі» (Филип’янам 2:5). Він каже про демонстрацію смирення і самовідданості у взаєминах. Він також закликає нас в Ефесянам 5:1: «Отже, наслідуйте Бога, як улюблені діти». Як діти люблять наслідувати те, що бачать, і повторювати те, що чують, так і нам сказано наслідувати поведінку Христа й бути Його чітким відображенням (Матвія 5:16).
Ісус дотримувався ідеальних установок у будь-яких ситуаціях. Він молився за все й нічим не переймався. Нам також слід шукати Божого керівництва в усіх аспектах свого життя і дозволяти Йому виконувати Свою досконалу волю. Установки Христа ніколи не полягали в тому, щоб захищатися чи журитися. Його метою було догоджати Отцеві, а не дбати про Свої інтереси (Івана 6:38). У розпалі випробувань Він був терплячим. Під час страждань Він був сповнений надією. У благословеннях Він був смиренним. Навіть на глузування, образи та ворожість Він не відповідав образами, «коли Його лихословили, Він не лихословив … а передавав Тому, Хто судить справедливо» (1 Петра 2:23).
Написавши «Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі», в попередніх двох віршах Павло підсумував, якими мають бути ці установки: самовідданість, смирення та служіння. «Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про себе, а про інших» (Филип’янам 2:3-4). Інакше кажучи, християнин повинен виявляти ставлення, зосереджене на потребах та інтересах інших людей. Без сумніву, це не є природним для нас. Прийшовши у світ, Ісус запровадив абсолютно нове ставлення до взаємин з оточуючими. Одного разу, коли Його учні сперечалися між собою про те, хто буде більшим в Його Царстві, Він сказав: «Ви знаєте, що князі народів володіють ними, а сильні світу панують над ними. Не так буде у вас: бо хто хоче між вами стати великим, той нехай буде вашим слугою, і хто лише хоче між вами бути першим, нехай буде вашим рабом; так само і Син Людський – прийшов Він не для того, щоби служили Йому, а щоби послужити й віддати Свою душу як викуп за багатьох!» (Матвія 20:25-28). Ісус навчає – якщо ми надмірно клопочемося про свої власні справи, то це може призвести до конфліктів та інших проблем з людьми, які нас оточують. Натомість Бог бажає, щоб ми серйозно й зі співчуттям ставилися до потреб цих людей.
Павло продовжує говорити про це христоподібне ставлення у своєму посланні до церкви в Ефесі: «то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, аби ваш розум оновлювався духом, щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини» (Ефесянам 4:22-24). Чимало сучасних релігій, включаючи філософію нью-ейдж, поширюють давній обман про те, що ми божественні або що можемо стати богами. Проте правда полягає в тому, що ми ніколи не станемо подібними до Бога або навіть до якихось менших божеств. Найдревніша неправда сатани полягала в обіцянці Адаму та Єві, що вони стануть такими, як боги, якщо дотримуватимуться його порад (Буття 3:5).
Щоразу, намагаючись контролювати свої обставини, своє майбутнє та людей навколо нас, ми лише демонструємо, що бажаємо стати, як Бог. Але ми маємо розуміти, що як створіння ми ніколи не станемо Творцем. Господь не бажає, щоб ми намагалися стати такими, як Він. Натомість Він очікує, що ми ставатимемо подібними до Нього, визнаючи Його цінності, Його погляди та Його характер. Ми призначені для того, що Павло описав так: «аби ваш розум оновлювався духом, щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини» (Ефесянам 4:23-24).
Зрештою нам завжди слід пам’ятати, що кінцева мета Бога щодо Своїх дітей – не комфорт, а переміна нашого розуму у стан благочестя. Він бажає, аби ми зростали духовно, уподібнювалися до Христа. Це не означає, що ми втратимо свою індивідуальність або станемо бездумними клонами. Христоподібність – це змінення нашого розуму. І знову Павло нам каже: «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале» (Римлянам 12:2).
Божа воля полягає в тому, щоб ми розвивали спосіб мислення, описаний у блаженствах Ісуса (Матвія 5:1-12), щоб ми виявляли плоди Духа (Галатам 5:22-23), щоб дотримувалися принципів видатного розділу Павла про любов (1 Коринтянам 13) та прагнули будувати своє життя відповідно до характеристик ефективного і плідного життя Петра (2 Петра 1:5-8).
English
Що Біблія каже про установки?
