Запитання
Що Біблія каже про смиренність?
Відповідь
Біблія описує смиренність як покірливість, простоту та безкорисливість. Грецьке слово, перекладене як «покірність» у Колосянам 3:12 і в інших місцях, буквально означає «скромність розуму», тому ми бачимо, що смирення – це стан серця, а не просто зовнішня поведінка. Можна демонструвати зовнішнє смирення, але серце при цьому буде сповнене гордості й зарозумілості. Ісус сказав, що «убогі духом» увійдуть до Царства Небесного (Матвія 5:3). Це означає, що ті, хто визнає повну нікчемність власної духовної цінності, успадкують вічне життя. Отже, смирення є необхідною умовою для християн.
Приходячи до Христа як грішники, ми маємо приходити зі смиренням. Ми визнаємо власну убогість, відсутність того, що ми можемо запропонувати Йому, окрім своїх гріхів і потреби у спасінні. Ми усвідомлюємо відсутність заслуг і цілковиту нездатність спасти себе. Потім, коли Він пропонує благодать і Божу милість, ми приймаємо їх зі смиренною вдячністю та ввіряємо своє життя Йому й іншим. Ми «помираємо для самих себе», щоб жити як нові творіння у Христі (див. 2 Коринтянам 5:15-17). Ми ніколи не забуваємо, що Він обміняв нашу нікчемність на Свою безмежну цінність, наші гріхи – на Свою праведність, і живемо вірою в Божого Сина, Який полюбив нас і віддав Себе за нас (Галатам 2:20). Це – істинне смирення.
Біблійне смирення необхідне не лише для того, щоб увійти в Царство, а й для того, аби бути великими в ньому (Матвія 20:26-27). Ісус дає нам приклад. Як Він прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити іншим, так і ми маємо присвятити себе служінню оточуючим, вважаючи їхні інтереси вищими за свої власні (Филип’янам 2:3). Таке ставлення виключає егоїстичні амбіції, марнославство та розбрати, що супроводжуються самовиправданням і самообороною. Ісус без вагань упокорив Себе як раба (Івана 13:1-16), аж до смерті на хресті (Филип’янам 2:8). У Своєму смиренні Він завжди слухався Отця, і тому смиренний християнин має бути готовий відкинути егоїзм і підкоритися Богу та Його Слову. Істинне смирення виробляє благочестя, задоволення та безпеку.
Господь обіцяв дати благодать смиренним, тоді як гордим Він протистоїть (Притчі 3:34; 1 Петра 5:5). Отже, нам слід розкаятися та позбутися гордості. Якщо ми звеличуємо себе, то протиставляємо себе Богові, Який Своєю благодаттю й заради нашого блага упокорює нас. А якщо ми упокорюємо себе, то Він дає нам більше благодаті і підносить нас (Луки 14:11). Разом з Ісусом Павло має бути для нас прикладом смирення. Незважаючи на значні дари й отримане розуміння, Павло вважав себе «першим» із грішників і «найменшим з апостолів» (1 Тимофію 1:15; 1 Коринтянам 15:9). Як і Павло, істинно смиренні вихвалятимуться благодаттю Божою та Ісусом Христом, а не власною «праведністю» (Филип’янам 3:3-9).
English
Що Біблія каже про смиренність?
