Запитання
Що Біблія каже про наклеп?
Відповідь
Наклеп – це хибна словесна заява, яка завдає шкоди чийсь репутації. У Біблії, як у Старому, так і Новому Завітах, багато йдеться про наклеп (Притчі 10:18; 1 Петра 2:1). Наклеп посідає настільки високе місце в переліку гріхів, що Бог включив його до Десяти заповідей. Дев’ята заповідь проголошує: «Не даватимеш неправдивого свідчення щодо свого ближнього» (Вихід 20:16; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Неправдиве свідчення включає наклеп, оскільки це є поширенням неправди. Наклеп – це просто неправда про когось із наміром змусити інших розглядати цю людину в негативному світлі.
Наклеп – це обман зі злим наміром, а Бог ненавидить «оманливий язик» (Притчі 6:16-19; 12:22). Оскільки Він є Автором істини (Івана 14:6; 1 Івана 5:6), то будь-яка неправда суперечить Його природі і тому є огидною для Нього. Поширювати що наклеп, що плітки неправильно, і Святе Письмо часто засуджує їх разом (Левіти 19:16; Притчі 16:27; 2 Коринтянам 12:20). Пліткарі збирають чиїсь секрети й передають їх іншим; наклепники вигадують свої секрети та транслюють їх туди, де вони можуть завдати найбільшої шкоди.
Новий Завіт називає наклеп складовою нашої старої гріховної природи. Для наклепу немає місця в нашому житті, коли ми стаємо новими творіннями у Христі (2 Коринтянам 5:17). У Колосянам 3:6-8 сказано: «Через це приходить гнів Божий на неслухняних синів, між якими й ви колись ходили, як жили між ними. Нині ж і ви відкиньте оте все: гнів, лють, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст». Наші слова мають бути посвячені прославленню Бога, як і наші тіла (Римлянам 12:1-2; Ефесянам 4:29). Ті, хто знає Господа, зобов’язані стримуватися від наклепу: «Ним [язиком] благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було!» (Якова 3:9-10). Наклеп – це практика, якій необхідно покласти край, якщо ми маємо намір слідувати за Ісусом (див. Римлянам 6:11-14).
У Римлянам 1:28-32 Павло виявляє багато рис зіпсованого розуму, і наклеп теж включений до цього переліку (вірш 30). Коли ми обмовляємо інших, то сходимо зі шляху, який Бог призначив для нас. Він не братиме участі в наших спробах знищити когось своїми словами. Наклеп походить від серця, і коли ми відчуваємо спокусу сказати неправду про когось, то повинні спочатку дослідити власне серце, аби побачити, який потворний корінь породжує ці бажання. Ісус сказав: «А те, що виходить з уст, виходить із серця – воно опоганює людину. Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага» (Матвія 15:18-19). Бог бажає, щоб ми побачили, що наклеп на когось є показником того, що наші серця не є в згоді з Ним. Мотивація щодо наклепу може походити з гіркого кореня (Євреям 12:15), з незагоєного болю (1 Петра 3:14-16), з непрощення (2 Коринтянам 2:10-11; Ефесянам 4:32), заздрощів (Галатам 5:20; 2 Коринтянам 12:20) або з інших гріхів серця.
Божий засіб від наклепу – любов одне до одного (Івана 13:34). Ми не обмовляємо людей, яких любимо (1 Коринтянам 13:4-7). Любов бажає найкращого для інших, а це означає, що треба берегти їхню репутацію, як свою (Матвія 7:12). «Любов не чинить ближньому зла, тож любов – це виконання Закону» (Римлянам 13:10). Якщо ми будемо зосереджуватися на покорі Господу, люблячи інших, як Він любить нас, наклеп більше не матиме місця в нашому житті.
English
Що Біблія каже про наклеп?
