Запитання
Що Біблія каже про впертість?
Відповідь
У деяких культурах «упертий, як осел» – це ідіома, що використовується для опису особливо непохитних людей. Псалом 32:8-9 згадує впертий характер ослів, кажучи: «Навчу тебе і вкажу тобі дорогу, якою маєш іти; даватиму тобі поради, тому що око Моє над тобою. Не будьте немудрі, як кінь чи осел, яких треба приборкувати вудилами вуздечки, щоб до себе наблизити» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Коли справа стосується дотримання Божих заповідей, ми не маємо бути впертими, свавільними чи непокірними. Не можна відвертати голову й «напружувати шию». Нам слід навчитися поступатися й бути піддатливими перед Ним. Ми не хочемо, щоб Господь використовував щодо нас вудила та вуздечку.
У Біблії описані випадки людської впертості. У Старому Завіті фараон був відомий своєю впертістю (Вихід 7:13-14), але це не принесло користі ні йому, ні його народові. Пізніше впертість виявив і Ізраїль, обраний Богом народ, який постійно відмовлявся коритися Йому, відкидаючи Його любов і захист. Фактично, єврейське слово, перекладене як «упертий», означає «відкинутий, морально затятий, непокірний та такий, що відступає».
Старий Завіт повідомляє сумну історію євреїв, які вперто відверталися від Бога, забували Його великі діла, не корилися Його законам і слідували чужим богам. У 9-му розділі Второзаконня Мойсей розповідає про затятість Ізраїлю щодо золотого тільця, якого вони поставили біля Сінайської гори. Тоді Бог сказав Мойсею: «Я бачу, що цей народ твердошиїй» (Второзаконня 9:13). Його гнів був такий великий, що Він розглядав цілковите знищення ізраїльтян (вірш 14).
Господь вважає впертість настільки великим гріхом, що включив те, що зараз видається непомірно суворим покаранням для впертого та непокірного сина. Якщо син відмовлявся коритися своїм батькам, не піддавався покаранню і вів розпусне життя, батьки мали привести його до старійшин міста і «тоді всі чоловіки того міста поб’ють його камінням, і він помре. Так викорениш зло з-посеред себе, а весь Ізраїль, почувши про це, буде боятися» (Второзаконня 21:21). Упертість і непокора Богові та поставленій Ним владі – серйозний злочин, що може поширитися в суспільстві, як отрута. Закон Мойсея проти непокори був націлений на те, щоб зупинити її поширення.
У Новому Завіті ми бачимо інші приклади впертості. Коли в суботу Ісус зцілив людину з висохлою рукою, жорстокосердя фарисеїв засмутило й розгнівало Його. Замість того, аби прославити Господа за Його цілющу силу та визнати свого Месію, бунтівні серця фарисеїв підштовхнули їх до спроби вбити Його (Марка 3:1-6). Закінчуючи промову перед синедріоном, Степан розкритикував їх за безрозсудну впертість: «Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, – як батьки ваші, так і ви!» (Дії 7:51).
Коли Павло проповідував євреям у Коринті, ті продовжували відкидати звістку про спасіння через Ісуса Христа. Три місяці апостол переконував їх у синагозі, проте «деякі опиралися і не вірили, злословлячи Господню дорогу» (Дії 19:9). Зрештою він узяв учнів і залишив тих, хто відкидав Благу звістку, в їхній впертості та невірі.
На жаль, така доля чекає на всіх, хто вперто відкидає Христа. Бог зрештою віддасть їх на поталу власного жорстокосердя і більше не буде їх переконувати. Сумний наслідок такої впертості ми бачимо в Римлянам 2:5: «Через власну черствість і нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву і виявлення справедливого Божого суду».
English
Що Біблія каже про впертість?
