Запитання
Чи слід християнам вступати до клік?
Відповідь
Кліку можна розглядати як закриту групу людей, які проводять час разом і ставляться недружньо до сторонніх. Люди природно тягнуться до схожих на себе та, іноді навіть не усвідомлюючи цього, утворюють кліку. Коли ми знаходимо когось з однаковими симпатіями, почуттям гумору і схожим світоглядом, то хочемо проводити з ними більше часу. Нам подобається перебувати серед людей, які підтверджують наші власні погляди й особистість. Абсолютно нормально та прийнятно проводити час із невеликою групою друзів, які вам подобаються. Проте неприйнятно бути недобрим або зневажливим до тих, хто перебуває поза вашим колом. Біблія вказує нам любити всіх, як ми любимо самих себе (Галатам 5:14), включаючи тих, хто відрізняється від нас.
Кліки часто асоціюються з незрілою поведінкою дітей у школі, але деякі церкви також мають репутацію клік. Окремі деномінації схильні пропагувати цю культуру більше, ніж інші, та ставлення громади часто є відображенням ставлення їх лідерів. Пастор, який є відкритим, смиренним і прагне спілкуватися з усіма, часто очолює церкву, сповнену людьми з таким же ставленням. Однак пастори, що вважають себе вищими за звичайних прихожан або ізолюються у вузькому колі обраних, можуть несвідомо надихати свою паству робити те саме. Текст у 1 Петра 5:5 попереджає нас про таке ставлення: «…усі виявляйте покору один до одного, адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Ми не можемо не відчувати потягу до людей, з якими нам комфортно. К. С. Льюїс сказав відомі слова, що «дружба народжується у той момент, коли одна людина каже іншій: “Що?! І ти теж? Я думав, що я один такий”». Коли ми знаходимо декілька людей, з якими у нас є такий досвід, то можемо віддавати перевагу їхній компанії перед тими, кого погано знаємо або чийого товариства не особливо прагнемо. Заводити нових друзів може бути ніяково та незручно. Тому ми природно прагнемо до спілкування з тими, кого вже знаємо, і цей шаблон може призвести до створення кліки. Коло друзів перетворюється на кліку, коли вони втрачають цікавість до знайомства з новими людьми та не особливо привітні до бажаючих до них приєднатися.
Усередині церкви присутність клік може бути духовно руйнівною для нових членів і особливо для «слабших» віруючих. В Якова 2:1 сказано: «Брати мої, не зважайте на особу, майте віру в нашого Господа слави – Ісуса Христа!». Такий фаворитизм може бути пов’язаний із фінансовим становищем, популярністю, зовнішнім виглядом, способом життя чи особистим минулим. Віруючі мають усвідомлювати тенденцію до фаворитизму та подавляти щоразу, коли спостерігають її в собі. Коли ми визнаємо свої упередження перед Богом, то робимо крок до їхнього подолання. Ми не можемо змінити те, що не визнаємо.
Іноді висловлюється припущення, що Ісус був у кліці, оскільки більшість часу проводив лише з Петром, Яковом та Іваном (Марка 5:37). У Христа було багато учнів (Івана 6:60), але тільки дванадцять були обраними апостолами (Матвія 10:1). Це правда, що Він поділився деякими з найбільших духовних переживань лише із найближчими до Нього людьми, проте чи було це клікою?
Здорові люди визнають, що існує багато типів стосунків, і не всі люди заслуговують на однаковий рівень довіри. Життя Ісуса продемонструвало ідеальний баланс у взаєминах. У нього було невелике внутрішнє коло надійних друзів, але Він не проводив весь вільний час із ними на самоті. Його життя було сповнене взаємодією, благословенням, навчанням і служінням кожному, хто приходив до Нього, і Він навчав Своїх учнів робити те саме (Матвія 4:23; 12:15; Луки 20:1). Христос віддавав безкорисливо, не дозволяючи іншим брати те, що Він не був готовий дати. Навіть саме Його життя не було відібране від Нього, а Він віддав його добровільно (Івана 10:18).
Ми не можемо витрачати все своє життя віддаючи. Навіть Ісус знаходив час, аби побути наодинці з Отцем (Марка 6:45-46). Він також закликав учнів відпочивати (Марка 6:31). Здорові люди знають різницю між тими, кому вони служать, і тими, хто допомагає їм нести тягар служіння, та витрачають необхідну кількість часу й енергії на кожну групу.
Коло близьких друзів не обов’язково має бути клікою. Це можуть бути люди, що знайшли товаришів, які допомагають нести їм тягар. Якщо вони також служать іншим, безкорисливо віддаючи себе тим, хто не може дати щось взамін, то їм може знадобитися це внутрішнє коло як полегшення від тиску постійної віддачі, як це робив Ісус. Тим, хто перебуває у постійному служінні, особливо потрібні довірені люди, з якими вони можуть просто бути самими собою без постійних вимог і необхідності служити. Ті, хто є поза цим колом друзів, можуть дивитися на це з заздрістю та називати клікою, не розуміючи, що всі – включаючи керівників різних служінь – потребують декількох надійних друзів.
Хоча метою кожного християнина має бути наслідування Христа та розвиток безкорисливого співчуття до всіх, важливо також розвивати і близькі дружні стосунки. Проте якщо це коло друзів перетвориться у замкнуту одиницю, що свідомо виключає інших потенційних учасників, то воно може стати нездоровим. Якщо замкнутість церковної групи завдає болю або образи в Тілі Христа, ця група має замислитися над власним видозміненням, щоб уникнути репутації кліки.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Чи слід християнам вступати до клік?
