Запитання
Що говорить Біблія про батька-християнина?
Відповідь
Найголовніша заповідь Святого Письма звучить: «І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!» (Повторення Закону 6:5). Повернувшись назад, до другого вірша, ми знаходимо наступне: «Щоб ти боявся Господа, Бога свого, щоб пильнувати всіх постанов Його, що я наказую тобі, ти й син твій, та син твого сина по всі дні життя твого, і щоб були довгі твої дні». Подальші вірші, шостий і сьомий говорять: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш».
Історії єврейських батьків, описані в Біблії, свідчать, що вони були старанними у навчанні своїх дітей шляхам і словам Господа, щоб ті могли духовно розвиватись і здобувати благополуччя. Батько, який дотримувався приписів Святого Письма, чинив саме так. Основна цінність вищезгаданого тексту полягає в тому, щоб вирощувати своїх дітей у навчанні і настановах Господніх – це є батьківським обов’язком. Наші роздуми приводять до книги Приповістей 22:6-11, з основною думкою, що міститься у вірші 6: «Привчай юнака до дорого його, і він, як постаріється, не уступиться з неї». Даний вірш має на увазі перші напутні поради, дані батьками своїм дітям, тобто раннє виховання. Напучення призначене, щоб відкрити дитині образ життя, якому їй потрібно слідувати. Дуже важливо починати виховання дитини саме таким чином, адже навіть дерево росте туди, куди його нахилили ще пагінцем.
Новий Заповіт дає нам чітку картину Господніх рекомендацій батькові щодо того, як слід виховувати дітей. В Ефесянам 6:4 записаний підсумок вказівок батькам, в особі батька, даний в негативному і позитивному аспектах. «А батьки, – не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!». Тут описані обов’язки батька стосовно виховання дітей. Негативний аспект цього тексту стосується того, що батько не повинен підтримувати розвиток поганих нахилів своїх дітей жорстокістю, несправедливістю, необ’єктивністю чи зловживанням своїм авторитетом. Неправильне поводження з дитиною буде тільки сприяти розвитку недобрих нахилів у серці дитини. Позитивний же аспект полягає у ґрунтовному вихованні, а саме в навчанні, вирощуванні дітей, розвитку в них бажання керуватися Божими вказівками та настановами. В цьому і полягає процес виховання та навчання дитини. Слово «напучення» несе ідею конструктивного нагадування дитині про провину й обов’язки, у відповідності до її віку та розуміння.
Діти не повинні рости без опіки й контролю. Їх слід навчати, дисциплінувати і наставляти, щоб дати їм знання, допомогти їм розвивати самоконтроль і послух. Увесь цей процес виховання повинен бути оснований на духовному та християнському (в істинному розумінні цього слова) фундаменті. Це і є навчання і наставляння Господнє, що є єдиним успішним способом виховання. Будь-які інші методи можуть призвести до плачевного результату. Адже моральний і духовний аспект нашого єства важливий настільки, наскільки й інтелектуальний. Таким чином, духовність так само необхідна для розвитку розуму, як і знання. У Приповістях 1:7 говориться: «Страх Господній – початок премудрості».
При такому вихованні батько-християнин стає справжнім інструментом у Божих руках. Християнство є єдиною істинною релігією, а Бог у Христі – єдиним істинним Богом, відповідно, єдиним можливим способом дієвого виховання є навчання і наставляння Господнє. Весь процес навчання повинен вестися під Божественним керівництвом і відповідати Його приписам, щоб Його авторитет мав постійний та безпосередній вплив на розум, серце й совість дитини. Батько ніколи не повинен робити себе найвищим авторитетом у визначенні істини й обов’язку. Тільки відводячи Богові місце учителя і керівника, будуючи на Його авторитеті віру та послух, можна досягти успішного виховання.
Вказівки Святого Письма батькам є Божественними ідеалами. Хоча деколи ми прагнемо привести ці ідеали до нашого, людського рівня розуміння й досвіду. Будучи батьком трьох синів, я бачу, наскільки я далекий від втілення цих біблійних ідеалів. Тим не менше, це не викликає у мене сумнівів у правдивості Біблії, її істин і мудрості, щоб казати, що «Біблія не допомогла».
Дозвольте підвести підсумок вищесказаному. Слово «дратувати» означає сердити, обурювати, гнівити, провокувати тощо. Це робиться в неправильному дусі і неправильними методами, тобто суворістю, безпідставністю, жорстокістю, різкістю, жорсткими вимогами, непотрібними обмеженнями й егоїстичним використанням авторитету. Таке роздратування дитини призведе до її протилежної реакції, знищить прив’язаність до батьків, перекреслить прагнення до побожності і дасть зрозуміти, що вона не в стані задовольнити своїх батьків (я знаю – сам відчув це, і чинив так). Мудрий батько (як би я хотів бути таким свого часу) прагне зробити послух бажаним і досяжним за допомогою любові та м’якості. Батьки не повинні бути деспотами.
Мартін Лютер казав: «Тримайте яблуко біля різки, щоб дати дитині, коли вона в чомусь досягає успіху». Загальне виховання слід здійснювати з обережною турботою, постійним навчанням і безперестанною молитвою. Переконання, виховання і повчання в Божому Слові, яке дає як засудження, так і підтримку, коли необхідно, і є навчанням і наставлянням у Господі. Ця вказівка походить від Господа, вивчається у школі християнського досвіду і виконується батьками (батьком). Християнське виховання повинне допомогти дитині вирости у повазі до Бога і батьківського авторитету, у знанні християнських цінностей і звичок самоконтролю.
«Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофію 3:16-17). Ось що Біблія говорить про те, як стати справжнім батьком. Способи і методи, які батьки можуть використовувати для навчанням Божим істинам, безперечно, відрізняються один від одного, але ці істини повинні завжди застосовуватися у будь-якій життєвій ситуації і в стилі життя загалом. Якщо батько буде дотримуватися викладеної моделі виховання, то дитина, коли виросте, міцно стоятиме у своєму житті, незалежно від того, що вона буде робити і куди піде. Вона навчиться любити Господа всім серцем, всією душею і всіма своїми силами, і бажатиме служити Йому у всьому.
English
Що говорить Біблія про батька-християнина?
