Запитання
Чи можна християнам брати відпустку?
Відповідь
У Біблії конкретно не згадується про відпустки. Однак у ній розглядаються концепції спокою та відповідального управління, які можна застосовувати у роздумах над тим, чи можна християнам брати відпустки.
Відпустка – це час відпочинку, і Бог надав приклад відпочинку в книзі Буття 2:2-3, припинивши процес творіння. У книзі Вихід 20:8-11 Він вказує Своєму народові відпочити від праці сьомого дня – інакше кажучи, взяти щотижневу відпустку. Заповідь про суботній відпочинок неодноразово повторюється в Старому Завіті. У Новому Завіті ми бачимо, що Ісус виконав призначення суботи. Християни вже не підкоряються цьому закону, проте концепція спокою зберігає актуальність. Христос сказав, що субота створена для людини, маючи на увазі, що Господь її нам подарував (Марка 2:27). Замість того, аби бути тягарем, як це було за днів Ісуса, субота призначалася для відновлення. Своїм відпочинком ми заявляємо про залежність від Бога, виявляємо віру в Його забезпечення й отримуємо оновлення.
Ісус не брав відпусток від Свого служіння, але приділяв час для відновлення, а також дбав про те, щоб і Його учні робили те саме. Коли «так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти», Він закликав учнів: «Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи!» (Марка 6:31; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Очевидно – якщо Христос приділяв час на відпочинок, то робити необхідні перерви – правильно і для нас.
При плануванні відпустки необхідний баланс. Відпочинок – це дар; навіть більше – це людська потреба. Ми не зможемо жити за межами циклу роботи та відпочинку, що видно з нашої добової потреби у сні. Водночас відпочинок – не ціль життя. Ми також маємо працювати. В Ефесянам 5:15-17 написано: «Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві. Тому не будьте нерозумними, але пізнавайте, в чому полягає Господня воля». Мойсей молиться: «Навчи нас так рахувати наші дні, аби ми набули мудре серце!» (Псалом 90:12), а Ісус каже: «Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, Хто Мене послав» (Івана 9:4). Зрозуміло, що мета нашого життя – не відпочинок. Проте нам справді необхідний час, аби побути подалі від повсякденної рутини, щоб отримати відновлення від Бога. Він не створював нас для безперервної праці або служіння 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік.
Інше питання, яке слід враховувати у зв’язку з відпусткою – це контроль. Ми маємо відповідально розпоряджатися своїм часом і фінансами. Важливо витрачати наші ресурси на дійсно цінні речі. Хороша відпустка відновить нашу душу й допоможе продовжувати працю для Господа. Відпустка також є нагадуванням про те, що наші засоби до існування залежать від Бога, а не від нас самих.
Фінансовий контроль – також важливий аспект у питанні відпустки. Розмірковуючи про це, ретельно вивчіть своє фінансове становище. Чи перебуває вартість запланованої відпустки в межах наших коштів? Чи пропорційні витрати отримуваній користі? Чи виявляємо ми відповідальність в інших фінансових сферах (оплата рахунків, пожертвування на церкву, допомога іншим тощо)? Це не означає, що відпустка обов’язково має бути якомога дешевшою. Немає нічого поганого в тому, щоб витрачати гроші на отримання досвіду. Винагорода в сенсі зміцнення стосунків, відновлення сил або щастя може бути вартою того. Ключ у тому, аби підпорядковувати свої фінансові рішення Богові та правильно розпоряджатися власними ресурсами.
Відпустка не лише дозволена християнам, а й необхідна. Щодо того, якою саме вона буде, – це справа совісті, ресурсів і практичності. Відпустка може бути простою або вишуканою, але, як сказано в Колосянам 3:17: «І все, що тільки робите, – словом або ділом, – усе робіть в Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові Отцеві».
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Чи можна християнам брати відпустку?
