Запитання
Чому Бог не зцілює людей з ампутованими кінцівками?
Відповідь
Деякі люди використовують це запитання, намагаючись «спростувати» існування Бога. Взагалі, існує популярний антихристиянський веб-сайт, присвячений аргументу щодо зцілення людей з ампутованими кінцівками. Якщо Бог є всемогутнім, а Ісус пообіцяв зробити все, що ми попросимо (принаймні, на цьому базується аргументація), тоді чому Бог ніколи не зцілює людей з ампутованими кінцівками, коли ми молимося про це? Чому Бог зцілює, наприклад, жертв раку або діабету, але ніколи не робить так, щоб знову виросла ампутована кінцівка? Той факт, що людина з ампутованою кінцівкою такою й залишається, є «доказом» того, що Бога немає, молитися марно, так звані зцілення є збігом, а релігія – просто міф.
Вищенаведені аргументи наводяться у добре продуманий спосіб, з ліберальними вкрапленнями текстів зі Святого Письма, щоб зробити їх більше схожими на правду. Проте цей аргумент базується на неправильному розумінні Бога й невірному тлумаченні Біблії. Лінія аргументації щодо цього питання містить як мінімум сім хибних припущень:
Припущення №1: Бог ніколи не зціляв людей з ампутованими кінцівками. Хто може сказати, що за всю історію світу Бог ні разу не зміг відновити кінцівку? Стверджувати: «У нас немає емпіричних доказів, що кінцівка може вирости знову; тому жодна людина з ампутованою кінцівкою не була зцілена за всю історію світу» відповідає тому, щоб сказати: «У нас немає емпіричних доказів, що кролики живуть у нашому дворі; тому жоден кролик ніколи не жив на цій території за всю історію світу». Це – просто нелогічний висновок. Крім цього, ми маємо історичні згадки про зцілення Ісусом прокажених, деякі з яких, як можна припустити, втратили пальці або частини обличчя. У кожному випадку прокажені були повністю зцілені (Марка 1:40-42; Луки 17:12-14). Також був випадок із сухоруким чоловіком (Матвія 12:9-13) і зціленням відтятого вуха раба первосвященика (Луки 22:50-51), не кажучи про те, що Ісус воскрешав із мертвих (Матвія 11:5; Івана 11), що, без сумніву, є набагато складнішим, ніж зцілення людини з ампутованою кінцівкою.
Припущення №2: Божа доброта і любов вимагають, щоб Він зціляв кожного. Хвороби, страждання та біль є наслідками нашого життя в проклятому світі – проклятому через наш гріх (Буття 3:16-19; Римлянам 8:20-22). Божа доброта й любов спонукали Його послати Спасителя, щоб викупити нас від прокляття (1 Івана 4:9-10), але наше цілковите викуплення буде здійснене лише тоді, коли Бог не покладе край гріху в цьому світі. До того часу ми й далі будемо підвладні фізичній смерті.
Якби Божа любов вимагала від Нього зцілювати кожну хворобу й недуг, тоді ніхто у світі не вмирав би, бо «любов» підтримувала б усіх у бездоганному здоров’ї. Біблія визначає любов як «самовідданий пошук того, що є найкращим для об’єкта любові». Те, що найкраще для нас, – не завжди є фізичним здоров’ям. Апостол Павло молився, щоб «колючка» з його тіла була видалена, але Бог відмовив, бо бажав, аби Павло зрозумів, що йому не потрібно було мати фізичне здоров’я, щоб відчути силу Божої благодаті. Завдяки цьому досвіду Павло зростав у смиренні й розумінні Господньої милості та сили (2 Коринтянам 12:7-10).
Свідчення Джоні Тада є сучасним прикладом того, що Бог може зробити через фізичну трагедію. У підлітковому віці вона постраждала в автомобільній аварії, внаслідок чого її руки й ноги паралізувало. У своїй книзі «Джоні» вона описує, як багато разів відвідувала цілителів і відчайдушно молилася про зцілення, яке так і не було дароване. Зрештою вона сприйняла свій стан як Божу волю й написала: «Що більше я думаю про це, то більше переконуюся, що Бог не бажає, щоб усі мали добре здоров’я. Він використовує наші проблеми для Своєї слави й нам на благо» (с. 190).
Припущення №3: Бог продовжує здійснювати чудеса, як і в минулому. За кілька тисяч років історії, охопленої Біблією, ми знаходимо лише чотири короткі періоди, під час яких часто мали місце чудеса (період виходу, часи пророків Іллі та Єлисея, служіння Ісуса та часи апостолів). Хоча чудеса траплялися протягом усієї біблійної історії, лише під час цих періодів вони були «звичною справою».
Часи апостолів закінчилися з написанням книги Об’явлення та смертю Івана. Це означає, що зараз, як і раніше, чудеса є рідкістю. Будь-яке служіння, яке заявляє, що ним керує нове покоління апостолів або що воно має дар зцілювати, обманює людей. «Цілителі» грають на емоціях і використовують силу навіювання, щоб творити «зцілення», які не піддаються перевірці. Ми не говоримо, що Бог не зцілює людей сьогодні – ми віримо, що зцілює, – але не в таких кількостях і не в такий спосіб, як про це стверджують деякі люди.
Ми знову повертаємось до історії Джоні Тада, яка свого часу шукала допомоги в цілителів. З приводу сучасних чудес вона каже: «За наших днів і в нашій культурі спілкування людини з Богом основане на Його Слові, а не на “знаках і чудесах”» (там само, с. 190). Його благодаті достатньо і Його Слово – вірне.
Припущення №4: Бог зобов’язаний позитивно відповісти на будь-яку молитву, здійснену з вірою. Ісус сказав: «Я йду до Отця. І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню» (Івана 14:12-14). Деякі намагаються тлумачити цей уривок так, що Ісус погодиться з усім, чого би ми тільки не попросили. Це – невірне розуміння Його слів. По-перше, зауважте, що Ісус звертається до Своїх апостолів, і ця обітниця адресована їм. Після вознесіння Христа апостоли отримали змогу чинити чудеса під час розповсюдження Євангелії (Дії 5:12). По-друге, Ісус двічі використовує фразу «в Імення Моє». Це позначає підставу молитви апостолів, але також передбачає, що все, за що вони молилися, мало відповідати Його волі. Наприклад, про егоїстичні молитви чи прохання, мотивовані жадібністю, не можна сказати, що вони здійснюються в Ім’я Ісуса.
Ми молимося з вірою, а це означає, що ми довіряємо Богові. Ми довіряємо Йому робити те, що краще за все. Якщо ми розглянемо біблійне вчення про молитву в цілому (не тільки обітницю, дану апостолам), то дізнаємося, що Бог може застосовувати Свою силу у відповідь на нашу молитву або може «здивувати» нас протилежними діями. У Своїй мудрості Він завжди робить те, що буде найкращим (Римлянам 8:28).
Припущення №5: Майбутнє Боже зцілення (під час воскресіння) не може компенсувати земних страждань. Істина полягає в тому, «що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас» (Римлянам 8:18). Коли віруючий втрачає кінцівку, він має Божу обітницю про майбутнє зцілення й віру – «то підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євреям 11:1). Ісус сказав: «Краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний» (Матвія 18:8). Його слова підтверджують відносну, незначну важливість нашого фізичного стану в цьому світі в порівнянні з нашим станом у вічності. Увійти в життя без руки або ноги (і потім бути зціленним) краще, ніж піти до пекла цілим (щоб страждати вічно).
Припущення №6: Божий план має бути схвалений людьми. Один із аргументів щодо людей з ампутованими кінцівками полягає в тому, що Бог несправедливий до них. Водночас, Святе Письмо дає зрозуміти, що Бог є бездоганно справедливим (Псалом 11:7; 2 Солунянам 1:5-6) і, маючи найвищу владу, Він ні перед ким не відповідає (Римлянам 9:20-21). Віруючий має вірити в Божу доброту, навіть коли обставини це ускладнюють і людська раціональність не знаходить відповіді.
Припущення №7: Бога немає. Це – головне припущення, на якому базується вся аргументація стосовно того, що Бог не зцілює людей з ампутованими кінцівками. Прихильники цього аргументу починають з припущення, що Бога немає й далі намагаються якнайкраще обґрунтувати свою ідею. Для них «релігія – міф» є визначеним наперед висновком, поданим у вигляді логічної дедукції, але він, насправді, є основою всієї аргументації.
З одного боку, відповісти на питання, чому Бог не зцілює людей з ампутованими кінцівками, досить складно; його можна порівняти з питанням «Чи може Бог створити камінь, настільки важкий, що сам не зможе його підняти?», і воно призначене не для пошуку істини, а для дискредитації віри. З іншого боку, це може бути цілком правомірне питання з належною біблійною відповіддю. Ця відповідь – якщо коротко – полягатиме в наступному: «Бог може зцілити людей із ампутованими кінцівками і зцілить кожного, хто вірить у Христа як Спасителя. Зцілення прийде не внаслідок нашої потреби в ньому зараз, а в час, визначений Богом, можливо, в цьому житті – і, без сумніву, – на небесах. До того часу ми живемо вірою, покладаючись на Бога, Який викупив нас у Христі та обіцяє воскресіння тіла».
Особисте свідчення
Наш перший син народився без кісток у нижній частині ніг і на ногах мав лише два пальця. Через два дні після народження обидві його ноги були ампутовані. Зараз ми розглядаємо можливість усиновлення дитини з Китаю, яка потребує схожої операції, оскільки має таку ж проблему. Я відчуваю, що Бог обрав мене стати особливою матір’ю для цих особливих дітей, і я не мала уявлення про це, поки не побачила тему про те, чому Бог не зцілює людей з ампутованими кінцівками, використовувану людьми як виправдання сумнівам в Його існуванні. Як мати однієї дитини, позбавленої ніг, і потенційна прийомна мати ще однієї, я ніколи не розглядала це питання в подібному світлі. Швидше, я бачила Його покликання бути їхньою матір’ю, щоб навчити інших про Божі благословення. Він також закликає мене дати цим дітям можливість бути частиною християнської родини, яка навчить їх любити Господа по-своєму й розуміти, що ми можемо все подолати у Христі. Деякі люди можуть вважати це за камінь спотикання – ми ж бачимо в цьому повчальний досвід і виклик. Ми також вдячні Йому, що Він дав іншим людям знання про те, як виконувати належні операції та робити необхідні протези, які дозволяють моєму синові – і, сподіваюся, другому також – мати можливість ходити, бігати, стрибати й жити, прославляючи Бога завжди й усюди. «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Римлянам 8:28). English
Чому Бог не зцілює людей з ампутованими кінцівками?
