Запитання
Як Бог судить тих, хто виріс у нехристиянських культурах/релігіях?
Відповідь
Така форма питання передбачає, що отримання спасіння залежить від того, де ми народились, як були виховані та чого навчені. Але приклади мільйонів людей, які вийшли з хибних релігій чи атеїзму, спростовують цю ідею. Небеса – це вічна оселя не тих, кому пощастило вирости у християнських сім’ях і вільних країнах, а тих, хто прийшов до Христа «від усякого покоління і мови, племені й народу» (Об’явлення 5:9; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Люди в усіх культурах і на кожному етапі історії спасаються однаково – Божою благодаттю, дарованою грішникам, які не заслуговують на неї. Не завдяки тому, що ми знаємо, де народились або як нас виховали, а тому, що «Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа» (Римлянам 5:5).
Хоча деякі люди можуть і не знати змісту Святого Письма та вчень Христа, вони в жодному разі не позбавлені певного розуміння того, що є правильним, а що – ні, як і знання про існування Бога. У посланні до Римлян 1:20 сказано: «Тож Його невидиме – Його вічна сила і Божественність – від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання». Проблема не в тому, що деякі люди не чули про Ісуса, а що вони радше знехтували тим, що чули і що легко побачити у природі. Текст у книзі Второзаконня 4:29 проголошує: «І коли ви будете шукати там Господа, свого Бога. Ви Його знайдете, якщо будете шукати Його від усього свого серця і від усієї своєї душі». Цей вірш навчає важливого принципу: кожний, хто справді шукає Істину, – знайде її. Якщо людина щиро бажає пізнати істинного Бога, Він відкриє Себе їй.
Послідовників неправдивих релігій завжди навчають спасінню через діла. Якщо вони вірять, що можуть задовольнити святого й досконалого Бога, дотримуючись правил і законів, Він дозволить їм продовжувати свої зусилля зі самовиправдання, поки зрештою справедливо не засудить їх. Однак якщо вони реагуватимуть на заклики совісті, яку пробуджує Господь, і волатимуть до Нього – як митник у храмі – «Боже, будь милосердний до мене, грішного!» (Луки 18:9-14), то Він відповість Своєю істиною та благодаттю.
Лише у Христі-Спасителі людина вільна від відповідальності за провину, гріх і сором. Наше право стояти перед нашим Суддею засноване лише на одному: на подвигу розп’ятого Ісуса, Який пролив Свою кров, аби ми могли жити (Івана 19:30). Ми звільнені від своїх гріхів Його кров’ю (Об’явлення 1:5). Перебуваючи у земному тілі, Він виправдав нас Своєю смертю (Колосянам 1:22). Ісус підняв наші гріхи на хрест, щоб Його ранами ми зцілилися (1 Петра 2:24). Ми стаємо святими через «одноразове» принесення Його тіла в жертву (Євреям 10:10). Христос прийшов, аби позбутися гріха, пожертвувавши Собою (Євреям 9:26). Бог послав Свого Сина, щоб усунути гнів, який ми накликали на себе (1 Івана 4:10). Покарання за гріх, яке справедливо призначене для нас, скасовується благодаттю через віру, а не через будь-які наші праведні вчинки (Ефесянам 2:8-9).
Останньою вказівкою Христа Його послідовникам було донесення цієї доброї звістки грішникам в усьому світі й до краю землі, поки Він не повернеться, щоб судити живих і мертвих (Матвія 28:18-20; 2 Тимофію 4:1). Туди, де серця відкриваються Святим Духом, Бог пошле Своїх вісників, аби сповнити ці серця Своєю істиною. Навіть у тих країнах, де проповідування Христа заборонене законом, істина сягає тих, хто справді шукає її, зокрема і через інтернет. Історії про швидке зростання домашніх церков у Китаї, навернення до Христа в Ірані й інших ісламських країнах, а також про досягнення віддалених регіонів світу свідчать про безмежну силу Божої любові та милосердя.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Як Бог судить тих, хто виріс у нехристиянських культурах/релігіях?
