Запитання
Чому Богові необхідна віра?
Відповідь
Стосунки з Богом схожі на наші стосунки з іншими людьми тим, що будь-які відносини вимагають віри. Ми ніколи не зможемо вповні пізнати будь-яку іншу людину. Ми не можемо відчувати все те, що відчуває вона, або проникнути в її розум, щоби взнати її думки та емоції. У Притчі 14:10 говориться: «Чутливе серце чоловіка – біль його душі. Коли ж він радіє, кривда не втручається» (Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Ми не в змозі навіть повністю пізнати свої серця. У книзі пророка Єремії 17:9 написано, що людське серце підступне та невиправне: «І хто її [людину] пізнає?». Інакше кажучи, людське серце прагне приховати глибину свого беззаконня, обманюючи навіть свого власника. Ми робимо це, перекладаючи вину на інших, виправдовуючи неправильну поведінку, зводячи до мінімуму свої проступки тощо.
Оскільки ми не можемо цілковито пізнати інших людей, віра (довіра), якоюсь мірою є невід’ємним елементом усіх стосунків. Наприклад, дружина сідає в машину, яку веде її чоловік, вірячи, що він безпечно керуватиме автомобілем, хоча часто на зледенілих дорогах він їздить швидше, ніж вона би цього хотіла. Вона вірить, що він завжди діятиме заради їхніх спільних інтересів. Ми всі ділимося інформацією про себе з іншими, вірячи, що вони не зрадять нас, володіючи цим знанням. Ми їдемо містом, сподіваючись, що інші учасники руху виконуватимуть правила дорожнього руху. Отже, – і з незнайомими нам людьми, і з близькими та друзями – через те, що ми не можемо повністю знати їх, довіра завжди є необхідною складовою наших відносин.
Якщо ми не можемо повністю пізнати інших людей, то як ми можемо розраховувати на те, щоб цілковито пізнати нескінченного Бога? Навіть якщо Він побажає розкрити Себе, то для нас все одно буде неможливим повністю пізнати Його. Це – наче намагатися влити океан (величезну, майже неосяжну кількість води) у літрову банку (обмежену ємність), що неможливо! Проте, якщо ми можемо мати змістовні стосунки з іншими людьми, яким стали довіряти, ґрунтуючись на своїх знаннях про них та їхній характер, то Бог достатньо відкрив нам Себе через Своє творіння (Римлянам 1:18-21), Своє записане Слово – Біблію (2 Тимофію 3:16-17; 2 Петра 1:16-21) і через Свого Сина (Івана 14:9), щоб ми могли мати змістовні відносини і з Ним. Але це можливо лише за умови знищення бар’єру нашого гріха, покладання надії на особу Христа та Його жертву на хресті як плату за наші гріхи. Це необхідно, адже – як неможливе співіснування світла та темряви, так само неможливо для святого Бога мати відносини з грішною людиною, якщо її гріх не був викуплений і видалений. Ісус Христос, безгрішний Син Божий помер на хресті, щоб узяти на Себе наше покарання та змінити нас настільки, щоб той, хто вірить у Нього, міг стати дитям Божим і жити вічно разом з Ним (Івана 1:12; 2 Коринтянам 5:21; 2 Петра 3:18; Римлянам 3:10-26).
Були часи в минулому, коли Бог відкривав Себе у більш «очевидний» для людей спосіб. Одним з прикладів цього є вихід з Єгипту, коли Бог виявив Свою турботу про ізраїльтян, наславши напасті на єгиптян, поки ті не звільнили євреїв з рабства. Тоді Бог змусив розступитися Червоне море, що дозволило близько двом мільйонам ізраїльтян дістатися іншого берега. Потім, коли єгипетська армія спробувала піти тим же шляхом, Він спрямував на них води моря (Вихід 14:22-29). Пізніше, в пустелі Бог годував Свій народ чудесною манною, вів його вдень у стовпі хмари, а вночі – у стовпі вогню, що було видимим проявом Його присутності з ними (Вихід 16:14-15).
Проте, незважаючи на ці неодноразові виявлення Його любові, керівництво та владу, ізраїльтяни продовжували відмовлятися вірити Йому, коли Він хотів, щоб вони ввійшли до Землі обітованої. Замість цього вони вирішили повірити словам десяти чоловіків, налякані їхніми історіями про міста-фортеці та велетенський зріст народів тієї землі (Числа 13:26-33). Ці події показують, що подальше одкровення Бога про Самого Себе до нас не матиме великого впливу на нашу здатність довіряти Йому. Якби Бог взаємодіяв подібним чином з людьми, що живуть сьогодні, ми б не реагували інакше, тому що наші серця такі ж гріховні, як і в стародавніх ізраїльтян.
Біблія також говорить про майбутнє, коли Христос повернеться у славі, щоби правити землею з Єрусалиму протягом 1000 років (Об’явлення 20:1-10). Упродовж цього царювання Христа на Землі народиться значна кількість людей. Він правитиме з цілковитою справедливістю та праведністю, але, незважаючи на Його досконале правління, в Біблії говориться, що наприкінці 1000 років сатана з легкістю збере армію, аби повстати проти правління Христа. Майбутні й минулі події вказують на те, що проблема полягає не в тому, що Бог недостатньо відкриває Себе людині, а, радше, в гріховності сердець людей, які повстають проти правління люблячого Бога. Ми гріховно прагнемо до самоврядування.
Бог достатньо виявив нам Свою сутність для того, щоб ми могли довіряти Йому. Він показав через події історії, природу та життя Ісуса Христа, що є всемогутнім, всезнаючим, наймудрішим, люблячим, святим, незмінним і вічним. І в цьому одкровенні Він довів, що є гідним довіри. Але, як і з ізраїльтянами в пустелі, довіряти Йому чи ні – обирати нам. Ми часто схильні робити цей вибір, ґрунтуючись на тому, що, як ми вважаємо, знаємо про Бога, а не на тому, що Він відкрив про Себе та що ми можемо зрозуміти про Нього за допомогою ретельного дослідження Його непогрішимого Слова – Біблії. Якщо ви ще не зробили цього, почніть уважно вивчати Біблію, аби мати можливість досягнути пізнання Бога через віру в Його Сина, Ісуса Христа. Він прийшов на землю, щоб врятувати нас від наших гріхів і дати можливість близького спілкування з Богом, як зараз, так і з більшою повнотою – колись на небесах.
English
Чому Богові необхідна віра?
