Євангеліє від Матвія
Автор: Ця книга відома, як Євангеліє від Матвія, тому що була написана апостолом з таким самим іменем. Стиль книги відповідає тому, що можна очікувати від людини, яка колись була збирачем податків. Матвій виявляє значний інтерес до обліку (18:23–24; 25:14–15). Книга надзвичайно впорядкована та лаконічна. Замість того, щоб писати за хронологічним порядком, Матвій впорядковує це Євангеліє навколо шести тем.Будучи збирачем податків, Матвій володів навиком, який зробив його працю ще більш захоплюючою для християн. Збирачі податків мали вміти писати у скороченій формі, що по суті означало, що Матвій міг фіксувати слова людини, як вона говорила, – дослівно. Ця здатність означає, що слова Євангелія від Матвія не тільки натхненні Святим Духом, але й мають бути фактичними стенограмами деяких проповідей Христа. Наприклад, Нагірна проповідь, записана в розділах 5–7, з великою імовірністю є точним записом цієї великої вістки.
Дата написання: Апостол Матвій написав цю книгу в часи ранньої Церкви, ймовірно, близько 50 р. н.е. Це був час, коли більшість християн були юдеями, тому його акцент на єврейських переконаннях у цій книзі цілком зрозумілий.
Мета написання: Матвій намагався довести юдеям, що Ісус Христос був обіцяним Месією. Частіше за всіх інших Євангеліє від Матвія цитує Старий Завіт, аби показати, як Ісус виконав слова єврейських пророків. Матвій доводить походження Ісуса від Давида та використовує безліч форм мовлення, що були більш звичними для євреїв. Любов і турбота Матвія про свій народ є очевидними в його ретельному викладі євангельської історії.
Ключові вірші: Матвія 5:17: «Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Матвія 5:43–44: «Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого і ненавидь свого ворога. А Я кажу вам: Любіть ваших ворогів, благословляйте тих, хто проклинає вас, робіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, які кривдять і переслідують вас».
Матвія 6:9–13: «Тому-то моліться так: Отче наш, Який на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі; хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. [Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь».
Матвія 16:26: «Тому що яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу?».
Матвія 22:37–40: «Він же сказав йому: Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою! Це – перша і найбільша заповідь. Друга – подібна до неї: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки».
Матвія 27:31: «А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття».
Матвія 28:5–6: «Та ангел озвався і сказав жінкам: Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого! Немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть, подивіться на місце, де Він лежав» .
Матвія 28:19–20: «Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! Амінь».
Коротке резюме: Матвій обговорює походження, народження та початок життя Христа в перших двох розділах. Далі книга розглядає служіння Ісуса. Опис вчення Христа будується навколо таких «пунктів», як Нагірна проповідь у розділах 5–7. Розділ 10 описує місію та цілі учнів, розділ 13 є збіркою притч, розділ 18 обговорює питання щодо Церкви, в розділі 23 починається дискурс про лицемірство та майбутнє. Розділи 21–27 описують арешт, тортури та страту Ісуса. В останньому розділі описується Воскресіння та велике доручення.
Зв’язки: Оскільки мета Матвія полягала в зображенні Ісуса Христа як Царя та Месії Ізраїлю, він цитує Старий Завіт більше за будь-кого іншого з трьох авторів Євангелій. Матвій цитує пророчі уривки зі Старого Завіту понад 60 разів, демонструючи їхнє виконання Ісусом. Він починає своє Євангеліє з родоводу Христа, досліджуючи його від Авраама – родоначальника євреїв. Матвій часто цитує з пророчих книг, використовуючи фразу «збулося сказане через пророка» (1:22–23; 2:5–6; 2:15; 4:13–16; 8:16–17; 13:35; 21:4–5). Ці вірші стосуються старозавітних пророцтв про народження Христа від діви (Ісаї 7:14) у Вифлеємі (Міхея 5:2), про Його повернення з Єгипту після смерті Ірода (Осії 11:1), про Його служіння язичникам (Ісаї 9:1–2; 60:1–3), про Його чудесне зцілення душі й тіла (Ісаї 53:4), про Його притчі (Псалом 77:2) та тріумфальний в’їзд до Єрусалиму (Захарії 9:9).
Практичне застосування: Євангеліє від Матвія є прекрасним вступом до основ християнського вчення. Логічний стиль викладу дозволяє легко знайти різні теми. Воно особливо корисне для розуміння того, що життя Христа було виконанням пророцтв Старого Завіту.
Цільовою аудиторією Матвія були його брати-євреї, багато з яких, особливо фарисеї та садукеї, вперто відмовлялися прийняти Ісуса як свого Месію. Незважаючи на століття читання й вивчання Старого Завіту, їхні очі були засліплені до істини про те, ким Він був. Ісус докоряв їм за впертість, недовіру та відмову визнати Того, Кого вони, нібито, чекали (Івана 5:38–40). Вони хотіли, щоб Месія відповідав їхнім власним вимогам, щоб Він виконував їхні власні бажання та чинив згідно з їхньою волею. Наскільки часто ми ставимо Богові свої власні умови? Чи не відкидаємо ми Його, приписуючи Йому лише ті риси, що є прийнятними для нас, ті, що змушують нас почувати себе добре – Його любов, милосердя, благодаті, водночас нехтуючи тими, які ми вважаємо небажаними – Його справедливість і святий гнів? Нам не слід повторювати помилку фарисеїв, створюючи Бога за своєю власною подобою і потім очікуючи, що Він діятиме згідно з нашими стандартами. Такий бог є не більше, ніж ідол. Біблія дає нам цілком достатньо інформації про істинний характер та особистість Господа та Ісуса Христа, щоб викликати нашу пошану й покору.
English
Євангеліє від Матвія
