Запитання
Що таке рух єврейських коренів?
Відповідь
Підставою для руху єврейських коренів є переконання, що Церква далеко відійшла від істинного вчення та єврейських концепцій Біблії. Рух стверджує, що християнству прищепили культуру й вірування грецької та римської філософій, і що біблійне християнство, якого зараз навчають у церквах, було спотворене язичницькою підробкою новозавітних Євангелій.
Прихильники цього руху дотримуються вчення про те, що смерть Ісуса на хресті не поклала край Завіту з Мойсеєм, а навпаки – оновила, розширила його послання та закарбувала його в серцях справжніх послідовників. Вони навчають, що розуміння Нового Завіту може прийти лише у світлі єврейської перспективи і що сучасні християнські лідери не розуміють та не викладають вчення апостола Павла. Багато хто стверджує, що існує оригінальний Новий Завіт на івриті і піддають сумніву істинність існуючого новозавітного тексту, написаного грецькою мовою. Це є прихованою атакою на надійність тексту нашої Біблії. Якщо грецький текст ненадійний і був спотворений, за їхнім твердженням, то Церква втрачає еталон істини.
Хоча існує чимало різноманітних груп прихильників руху єврейських коренів із варіаціями їхніх учень, усі вони дотримуються загального наголосу на відновленні «первісного єврейства» християнської віри. Вони вважають, що Церква втратила свої єврейські корені, забувши, що Ісус і Його учні були євреями, які дотримувалися приписів Тори. Фактично, цим вони наполягають, що кожному віруючому слід жити згідно з Торою. Це означає, що вказівки Мойсеєвого Завіту повинні мати пріоритет у житті сучасних віруючих, як це було за старозавітного періоду в Ізраїлі. Це включає дотримання суботи в сьомий день тижня та єврейських свят, слідування дієтичним законам, відмову від «язичницьких обрядів» у християнстві (Різдво, Великдень тощо) і навчання розумінню Святого Письма з єврейської позиції. Вони навчають, що християни з язичників були «прищеплені» до Ізраїлю, і це одна з причин, через яку кожний народжений згори віруючий в Ісуса-Месію має виконувати єврейські обряди. На їхню думку, це вимагається не через узи законництва, а з любові й послуху. Однак вони також навчають, що для того, щоб життя людини було до вподоби Богові, дотримання Тори має бути його невід’ємною складовою.
Громади руху єврейських коренів часто складаються з людей, які не є євреями, включаючи неєврейських рабинів. Зазвичай вони бажають, щоб їх називали «месіанськими християнами». Багато з них дійшли висновку, що Бог «закликав» їх бути євреями, і зайняли теологічну позицію, згідно з якою Тора (закон Старого Завіту) є однаково обов’язковою як для язичників, так і для євреїв. Вони часто носять елементи традиційного єврейського одягу, практикують танці Давида та використовують єврейські імена і фрази у спілкуванні. Більшість відмовляється від використання імені «Ісус» на користь «Єшуа» або «ЯХВЕ», стверджуючи, що саме це – «справжні» імена, якими Бог бажає, щоб Його називали. Здебільшого вони підносять Тору як основоположне вчення для Церкви, що призводить до применшення статусу Нового Завіту, внаслідок чого він стає другорядним і може бути зрозумілим лише у світлі Старого Завіту. Ідея про те, що Новий Завіт є хибним та актуальним лише в перспективі Старого Завіту, також стала причиною атак на доктрину про Трійцю з боку багатьох прихильників руху єврейських коренів.
Новозавітні вчення апостола Павла є абсолютно зрозумілими та не потребують додаткових пояснень. У Колосянам 2:16-17 сказано: «Тому хай ніхто не судить вас за їжу чи за напій, чи за участь у святі, чи за новомісяччя, чи за суботи, адже це – тінь майбутнього, а тіло – Христове» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). У Римлянам 14:5 написано: «Хтось відрізняє один день від іншого, а хтось вважає всі дні однаковими. Нехай кожний тримається свого власного переконання». Святе Письмо чітко вказує на те, що ці питання є предметом особистого вибору. Ці та багато інших віршів свідчать про припинення дії законів і розпоряджень Мойсеєвого Завіту. Стверджувати, що Старий Завіт має силу незважаючи на те, чого навчає Новий Завіт, або ж спотворювати Новий Завіт, щоб узгодити його з переконаннями єврейських коренів, – це хибне вчення.
Існують аспекти вчення руху єврейських коренів, які, безумовно, можуть бути корисними. Вивчення єврейської культури та перспективи, в межах яких була написана значна частина Біблії, відкриває і збагачує наше розуміння Святого Письма, додаючи глибини багатьом уривкам, притчам та ідіомам. Немає нічого поганого у спільних зборах язичників і євреїв, аби відзначати свята й насолоджуватися месіанським стилем поклоніння. Участь у цих заходах і вивчення того, як євреї розуміють вчення нашого Господа, може бути інструментом, що допоможе ефективніше досягати Євангелієм невіруючих євреїв. Для язичників у тілі Месії корисно ототожнювати себе у єдності з Ізраїлем. Однак ототожнення з Ізраїлем відрізняється від того, щоби бути Ізраїлем.
Віруючі з язичників не є прищепленими до юдаїзму Мойсеєвого завіту – вони прищеплені до насіння та віри Авраама, які передували закону і юдейським звичаям. Вони – «співгромадяни святих» (Ефесянам 2:19), але не євреї. Павло чітко пояснює це, коли каже обрізаним (євреям) не приховувати цього, а необрізаним (язичникам) – не прагнути обрізання (1 Коринтянам 7:18). Жодна з груп не має відчувати, що їм слід стати тими, ким вони не є. Замість цього Бог перетворив євреїв та язичників на «одну Нову Людину» у Христі Ісусі (Ефесянам 2:15). Цей новий народ відноситься до Церкви, Тіла Христа, що не складається ні з євреїв, ні з язичників (Галатам 3:27-29). Для євреїв і неєвреїв важливо залишатися справжніми у своїй ідентичності. Так можна побачити ясну картину єдності Тіла Христового, оскільки євреїв і язичників об’єднує один Господь, одна віра, одне хрещення. Якби язичники були прищеплені до Ізраїлю, ставши євреями, то мета й образ єднання євреїв та язичників в один новий народ були би втрачені. Бог мав намір, щоб язичники стали єдиними не в Ізраїлі, а у Христі.
Вплив цього руху проникає в наші церкви та семінарії. Він небезпечний в тому сенсі, що дотримання старозавітного закону подається як єдиний спосіб догодити Богові й отримати Його благословення. Ніде в Біблії ми не знаходимо згадок про віруючих із язичників, яким наказували дотримуватися законів левітів або юдейських звичаїв; навпаки – їх навчали зворотному. У Римлянам 7:6 сказано: «Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви». Христос, досконало дотримуючись усіх постанов Мойсеєвого закону, цілковито виконав його. Подібно до того, як здійснення останнього платежу за кредитом є виконанням кредитного договору та припиняє зобов’язання за ним, так і Христос здійснив останній «платіж» і виконав закон, поклавши край його дії на всіх нас.
Бог Сам створив людський світ з різними культурами, мовами та традиціями. Він прославляється, коли ми приймаємо одне одного з любов’ю й об’єднуємося як «одне» в Христі Ісусі. Важливо розуміти, що немає переваги в тому, що хтось народжений євреєм або неєвреєм. Ми, послідовники Христа, які належимо до різних культур, є цінними й улюбленими, бо ми – частина Божої сім’ї.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке рух єврейських коренів?
