Запитання
Чи гнівався Ісус коли-небудь?
Відповідь
Звільняючи храм від міняльників і торговців худобою, Ісус виявив сильне хвилювання та гнів (Матвія 21:12-13; Марка 11:15-18; Івана 2:13-22). Емоції Ісуса описані як «ревність» до Божого дому (Івана 2:17). Його гнів був чистим і цілковито виправданим, тому що в його основі лежала турбота про святість Бога та поклоніння Йому. Оскільки це було так важливо, Ісус ужив негайних і рішучих дій. Іншого разу Ісус виявив гнів у синагозі Капернаума. Коли фарисеї відмовилися відповідати на питання Ісуса, Він споглянув «на них з обуренням, засмучений закам’янілістю їхніх сердець» (Марка 3:5; тут і далі – Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Ми часто вважаємо гнів егоїстичною, руйнівною емоцією, яку потрібно повністю викоренити з нашого життя. Однак той факт, що Ісус іноді гнівався, вказує, що сам по собі гнів як емоція не є аморальним. Це підтверджується в Новому Завіті. Послання Ефесянам 4:26 нас вчить: «Гніваючись, – не грішіть; сонце хай не заходить у вашому гніві». Ця вказівка не означає «уникати» гніву (чи стримувати його або ігнорувати), а боротися з ним правильно та своєчасно. Слід відзначити наступні факти щодо виявів гніву Ісусом:
1. Його гнів мав належну мотивацію. Інакше кажучи, Він гнівався з належних причин. Гнів Ісуса не виникав через дрібні сварки чи особисті образи. У цьому не був задіяний егоїзм.
2. Його гнів мав правильний напрямок. Він не сердився на Бога чи на «слабкості» інших людей. Його гнів був обернений проти гріховної поведінки та несправедливості.
3. Його гнів мав належну підтримку. В Євангелії від Марка 3:5 говориться, що Його гнів супроводжувався засмученням з приводу відсутності віри у фарисеїв. До гніву Ісуса спонукала любов до фарисеїв і турбота про їхній духовний стан. Це не мало нічого спільного з ненавистю або слабовіллям.
4. Його гнів належним чином контролювався. Ісус ніколи не втрачав контролю, навіть будучи розгніваним. Лідерам храму не сподобалося те, що Він очистив його (Луки 19:47), але Ісус не зробив нічого гріховного. Він контролював Свої емоції, а не вони Його.
5. Його гнів тривав належний час. Ісус не дозволяв Своєму гнівові переростати в гіркоту – Він не плекав образи. У кожній ситуації Він поводився належним чином, і це стосувалося і гніву.
6. Його гнів мав належну мету. Неминучим наслідком гніву Ісуса були благочестиві дії. Гнів Ісуса, як і всі Його емоції, перебував під контролем Слова Божого; отже, Своїми вчинками Ісус виконував Господню волю.
Гніваючись, ми надто часто неправильно керуємо чи фокусуємо цю емоцію. Ми не дотримуємося одного або декількох із вищенаведених пунктів. Саме про людський гнів написано: «Кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів. Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості» (Якова 1:19-20). Гнів, виявлений Ісусом, не був людським гнівом – це був досконалий і праведний Божий гнів.
English
Чи гнівався Ісус коли-небудь?
