Запитання
Яке значення має Господня вечеря / християнське причастя?
Відповідь
Із-за глибини свого значення, вивчення Господньої вечері є хвилюючим досвідом. Під час традиційного святкування Пасхи, напередодні Своєї смерті, Ісус заснував новий важливий обряд, який виконується нами до сьогодні і є найвищим проявом християнського поклоніння. Це – символічне служіння, яке звершується у пам’ять про смерть і воскресіння нашого Господа, а також в очікуванні Його майбутнього славного повернення.
Пасха була найбільш священним святом в юдейському релігійному році. Вона була присвячена спогадам про останню кару, яка впала на Єгипет, коли всі первістки єгиптян померли, а ізраїльтяни були врятовані завдяки крові ягнят, що була нанесена кожною єврейською сім’єю на одвірки їхніх осель. Після того, ягня було спечене і спожите з прісним хлібом. Бог наказав відзначати цю подію на протязі всіх поколінь. Історія про це записана у книзі Вихід 12.
Під час свята Ісус та учні проспівали один чи декілька хвалебних псалмів (Псалтир 110-117). Далі Він узяв хліб і виголосив подяку Богові. Розламав і роздав його їм, сказавши: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє» (Матвія 26:26). Таким же чином, Він узяв чашу, зробив ковток і передав їм, говорячи: «Пийте з неї всі, бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:27-28). Він завершив Вечерю співом гімну, і вони вийшли в нічну пітьму до гори Оливної. Саме там Ісус був зраджений Юдою, як і було передбачено пророками. На наступний день Він був розп’ятий.
Згадки про Господню вечерю записані в Євангеліях від Матвія 26:26-29; Марка 14:17-25; Луки 22:7-22 і Івана 13:21-30. Також, за Божественним відкриттям, про Господню вечерю писав апостол Павло у 1 Посланні до Коринтян 11:23-29 (оскільки він тоді не був присутнім). Зверніть увагу, що Павло наводить факт, про який не згадується в Євангеліях: «Тому-то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, – буде винний супроти тіла крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є. Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!» (1 Коринтянам 11:27-29). Ми можемо запитати: що означає приймати участь у Господній вечері «негідно»? Це може бути нехтування істинним значенням хліба і вина – величезною ціною, яка була заплачена нашим Спасителем за нас. Або це може означати перетворення церемонії у мертвий і формальний ритуал, і приймання цих символів з нерозкаяними гріхами. Беручи до уваги попередження Павла, кожен християнин повинен вивчати себе перед тим, як їсти хліб і пити з чаші. Інша заява Павла, якої немає у Євангеліях, звучить так: «Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, – смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде» (11:26). Це ставить часове обмеження на цю церемонію – аж до славного повернення Господа.
Із цих коротких згадувань ми взнаємо, як Ісус використав два найбільш «тендітних» елементи символами Свого тіла та крові, зробивши їх пам’ятками Своєї смерті. Це не були монументи з мармуру чи бронзи, а з хліба і виноградного соку. Він проголосив, що хліб буде прообразом Його тіла, яке мало бути зламаним – хоча зламаних костей не було, Його тіло було понівеченим до невпізнання (Псалтир 22:12-17; Ісаї 53:4-7). Виноградний сік символізував Його кров, вказуючи на жахливу смерть, якою Він незабаром мав померти.
Він, безгрішний Божий Син, став виконавцем незліченних старозавітних пророцтв про Спасителя (Буття 3:15; Псалтир 21; Ісаї 53 і т.д.). Сказавши: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19), Він зазначив, що цю церемонію слід продовжувати у майбутньому. Це також вказувало – Пасха, що вимагала смерті ягняти і передвіщала прихід Агнця Божого, Який забере гріхи всього світу, застаріла. Новий Заповіт зайняв її місце, коли Ісус – Пасхальний Агнець (1 Коринтянам 5:7) – був розп’ятий (Євреям 8:8-13). У системі жертвоприношень потреби також більше не залишилось (Євреям 9:25-28).
English
Яке значення має Господня вечеря / християнське причастя?
