Запитання
Що таке Господній день?
Відповідь
Господній день – це неділя. Цей термін використовується у Святому Письмі лише один раз. В Об'явленні 1:10 сказано: «Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми». Оскільки апостол Іван не уточнює значення «Господнього дня», то можна припустити, що його цільовій аудиторії – християнам першого століття – вже був знайомий цей вираз.
Дехто припускає, що Господній день – це новозавітний еквівалент суботи. Суботній день був установлений Богом для народу Ізраїлю на згадку про його визволення з Єгипту (Повторення Закону 5:15). Субота починалася після заходу сонця в п'ятницю та закінчувалася заходом наступного дня; вона мала стати днем цілковитого відпочинку від будь-якої праці, символізуючи відпочинок Творця сьомого дня (Буття 2:2-3; Вихід 20:11; 23:12). Цей день був особливою ознакою для ізраїльтян, яка вказувала на те, що вони були відокремлені як послідовники Всевишнього Бога. Його дотримання відрізняло їх від інших народів. Але ніде у Святому Письмі субота не названа Господнім днем. Єврейська громада продовжувала використовувати термін «субота» і в новозавітні часи; його згадував також Ісус і апостоли (Матвія 12:5; Івана 7:23; Колосянам 2:16).
Неділя була днем, коли Христос воскрес із мертвих, – подія, що назавжди відокремила християнство від будь-якої іншої релігії (Івана 20:1). З того часу віруючі збиралися першого дня тижня, відзначаючи Його перемогу над гріхом і смертю (Дії 20:7; 1 Коринтянам 16:2). Незважаючи на те, що субота була призначена Богом як священний день, Ісус продемонстрував, що Він був Господом і суботи (Матвія 12:8). Він сказав, що прийшов не для того, щоб скасувати, а щоб виконати Закон. Дотримання правил не може когось виправдати; лише через Нього можна було оголосити грішне людство праведним (Римлянам 3:28). Павло повторив цю істину в Колосянам 2:16-17, написавши наступне: «Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, – бо це – тінь майбутнього, а тіло – Христове».
Господнім днем зазвичай вважається неділя, але це не є прямим аналогом єврейської суботи; інакше кажучи, неділя не є «християнською суботою». І хоча нам слід відвести день для відпочинку та вшанування Господа, Який помер і воскрес за нас, ми не підкоряємося закону (Римлянам 6:14-15). Будучи заново народженими послідовниками Ісуса, ми можемо поклонятися Йому будь-якого дня, що визначить наша совість. У Римлянам 14 міститься чітке пояснення того, як християнам слід приймати рішення щодо цих делікатних питань учнівства. У віршах 5 і 6 говориться: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, – для Господа вважає, а хто не вважає на день, – для Господа не вважає. Хто їсть, – для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, – для Господа не їсть, і дякує Богові».
Деякі месіанські євреї бажають продовжувати шанування суботнього дня через свій єврейський спадок. Деякі християни-«язичники» приєднуються до своїх єврейських братів і сестер, дотримуючись суботи як способу вшанування Бога. Поклоніння Господу в суботу є прийнятним; якого дня тижня це робити – не є найважливішим питанням. Що насправді має вирішальне значення – то це щиросердна мотивація щодо такого вибору. Якщо вибір дотримуватися суботи мотивований бажанням виконати закон, тоді цей вибір не робиться у належному стані серця (Галатам 5:4). Якщо наші серця чисті перед Богом, то ми можемо поклонятися Йому або в суботу, або в неділю (Господній день). Він буде однаково задоволений і тим, і іншим.
Ісус застерігав від законництва, цитуючи пророка Ісаю: «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук – людських заповідей» (Матвія 15:8-9; Ісаї 29:13). Бог не зацікавлений у дотриманні ритуалів, правил або вимог. Він бажає бачити серця, що палають Його любов'ю та благодаттю, і в суботу, і в Господній день, і будь-якого іншого дня (Євреям 12:28-29; Псалом 50:17-19).
English
Що таке Господній день?
