Запитання
Що таке Господня молитва і чи повинні ми молитися нею?
Відповідь
Господня молитва – це молитва, якої Ісус навчив Своїх учнів, як записано у Матвія 6:9-13 та Луки 11:2-4. Текст у Євангелії від Матвія 6:9-13 звучить наступним чином: «Ви ж моліться отак: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь». Багато людей помилково вважають, що ці слова мають бути молитвою, яку ми повинні промовляти слово у слово. Деякі люди розцінюють Господню молитву майже як магічну формулу, начебто самі слова мають особливу силу чи вплив на Бога.
Біблія навчає нас протилежному. Бог значно більше зацікавлений у тому, що відбувається у наших серцях під час молитви, ніж у наших словах. Матвія 6:6 говорить: «А ти, коли молишся, «увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися» Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно». Сьомий вірш продовжує: «А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, – бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство». У молитві нам слід виливати свої серця перед Богом (Филип’янам 4:6-7), а не просто переказувати Йому завчені слова.
Господня молитва повинна сприйматись як приклад, зразок того, як нам слід молитися. Господня молитва навчає нас молитись. Вона дає нам «складові», які повинні входити у молитву: «Отче наш, що єси на небесах…» вказує нам, до кого звертати свої молитви – до Отця. «Нехай святиться Ім’я Твоє» – говорить нам поклонятися Богу й прославляти Його за те, Ким Він є. Фраза «…нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» нагадує нам, що ми маємо молитися про Божий план у нашому житті й у всьому світі, а не про наші власні плани. Ми повинні просити, щоб виконалась Божа воля, а не наші бажання. Нам слід просити Бога про речі, які ми потребуємо, так: «хліба нашого насущного дай нам сьогодні». «І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» вказує нам на сповідання наших гріхів перед Богом і на відразу до них, а також на прощення інших, як Бог пробачив нам. Завершення Господньої молитви: «…і не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого» – це благання про допомогу в досягненні перемоги над гріхом і прохання про захист від нападів диявола.
Отже, ще раз, Господня молитва – це не молитва, яку ми зобов’язані завчити напам’ять і повторювати її Богу. Це лише приклад того, як нам слід молитися. Чи є щось погане у запам’ятовуванні Господньої молитви? Звісно ж, ні! Чи є щось погане у повторенні її Богові? Ні, якщо ми вкладаємо наше серце у неї і дійсно розуміємо те, що промовляємо. Пам’ятайте: у молитві Бог набагато більше зацікавлений у тому, щоб ми зверталися до Нього від усього серця, ніж у конкретних словах, які ми використовуємо. У Посланні до Филип’ян 4:6-7 говориться: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі».
English
Що таке Господня молитва і чи повинні ми молитися нею?
