Запитання
Якими були різні жертвоприношення в Старому Завіті?
Відповідь
У Старому Завіті є п'ять основних типів жертвоприношень, або пожертв. Цілопалення (Левіт 1; 6:8-13; 8:18-21; 16:24), хлібна жертва (Левіт 2; 6:14-23), мирна жертва (Левіт 3; 7:11-34), жертва за гріх (Левіт 4; 5:1-13; 6:24-30; 8:14-17; 16:3-22) і жертва за провину (Левіт 5:14-19; 6:1-7; 7:1-6). Кожна з цих жертв включала в себе певні елементи, або тварину, або польовий врожай, і мала певну мету. Більшість з них ділилася на дві або три частини - Божу частину, частину для Левітів або священиків, і, якщо була третя частина, - частина, яка залишалася у того, хто приносив жертву. Жертвоприношення можна загалом поділити на добровільні та обов'язкові пожертви.
Добровільні пожертви
Існувало три добровільні пожертви. Першою була цілопалення - добровільний акт поклоніння, який виражав відданість або прихильність Богові. Його також використовували як спокуту за ненавмисний гріх. Елементами цілопалення були бик, птах або баран без вад. М'ясо, кістки та органи тварини мали бути повністю спалені, і це була Божа частка. Шкуру тварини віддавали левітам, які могли пізніше продати її, аби заробити собі на життя.
Другою добровільною пожертвою була хлібна жертва, під час якої приносили плоди поля у вигляді коржа або печеного хліба із зерна, борошна вищого ґатунку, а також оливи та солі. Хлібна жертва була одним із жертвоприношень, що супроводжувалося приношенням вина - чверті гіна (близько кварти), яке виливали у вогонь на жертовнику (Числа 15:4-5). Метою хлібної жертви було висловити подяку на знак визнання Божого забезпечення і незаслуженої доброзичливості до того, хто приносив жертву. Священики отримували частину цього приношення, але вона мала бути з'їдена на подвір'ї скинії.
Третьою добровільною пожертвою була мирна жертва, яка складалася з будь-якої непорочної тварини зі стада того, хто поклонявся, та/або різних зерен чи хліба. Це була жертва подяки і товариства, за якою слідувала спільна трапеза. Первосвященикові давали груди тварини, а священикові, що виконував обов'язки, - праву передню ногу. Ці частини жертвоприношення називалися "жертва колихання" і "жертва підняття", тому що під час церемонії ними колихали або піднімали над жертовником. Жир, нирки і частку печінки віддавали Богові (спалювали), а решту тварини їли учасники церемонії, що символізувало Боже забезпечення. Жертва обітниці, жертва подяки і добровільна жертва, згадані в Старому Завіті, були мирними жертвами.
Обов'язкові пожертви
У Старозавітному Законі було дві обов'язкові жертви. Першою була жертва за гріх. Метою жертви за гріх було спокутувати гріх і очиститися від осквернення. Існувало п'ять можливих елементів жертви за гріх: молодий бичок, козел-самець, коза-самка, голуб/голубка або 1/10 ефи тонкого помелу борошна. Вид тварини залежав від особи та фінансового становища жертводавця. Коза була жертвою за гріх для простої людини, борошно вищого ґатунку - для дуже бідних, молодий бичок - для первосвященика і всієї громади, і так далі. Кожне з цих жертвоприношень мало особливі інструкції щодо того, що робити з кров'ю тварини під час церемонії. Жирні частини, частки печінки та нирок віддавали Богові (спалювали); решту тварини або повністю спалювали на жертовнику, а попіл викидали за межі табору (як спокуту за первосвященика та громаду), або з'їдали на подвір'ї скинії.
Іншою обов'язковою жертвою була жертва за гріх, і цією жертвою було виключно ягня. Жертва за провину приносилася як спокута за ненавмисні гріхи, які вимагали відшкодування скривдженому, а також як очищення від гріхів, що оскверняють, або фізичних хвороб. Знову ж таки, жирні частини, нирки і печінку приносили в жертву Богові, а решту ягняти треба було з'їсти на подвір'ї скинії.
Жертвоприношення в Старому Завіті слугували передвісником досконалої і остаточної жертви Христа. Як і решта Закону, жертвоприношення були "тінню, ознакою прийдешнього, але нове вчення приходить з Христом" (Колосяни 2:17). Сьогодні Християни визнають спокутну смерть Христа на хресті як єдину необхідну жертву за гріх, принесену одноразово і назавжди (Євреї 10:1-18). Його смерть відкрила для нас "святе місце" (Євреї 10:19-22), аби ми могли вільно увійти в Божу присутність і принести нашу "жертву хвали" (Євреї 13:15; порівняйте 9:11-28; 4:14-5:10).
English
Якими були різні жертвоприношення в Старому Завіті?
