Запитання
Що таке павлінізм?
Відповідь
Термін «павлінізм» застосовується до того, що вважається релігійним ученням, яке характерне для писань Павла і відрізняється від Євангелія Ісуса Христа. Тобто, Ісус навчав одному, а Павло – зовсім іншому. Ті, хто вірить в окреме християнство Павла, вважають, що ця релігія сьогодні має мало спільного з ученням Христа; радше це продукт спотворення Павлом цього вчення.
Ми віримо, що Новий Завіт є єдиним цілим: Євангелії зображують життя та подвиг Ісуса-Месії; послання пояснюють значення і масштаб діяльності Христа й застосовують їх до повсякденного життя. Наприклад, у Євангелії від Матвія 28 розповідається про воскресіння Ісуса, а в 1 Коринтянам 15 пояснюється значення воскресіння. У Марка 15:38 ідеться про те, що завіса в храмі розірвалася навпіл, коли Він помер; у Євреям 10:11-23 розкривається значення цієї події. Той же Святий Дух, Який надихнув Євангеліє, також надихнув і послання, щоб надати нам більш повне розуміння Божого плану спасіння.
Однак ті, хто висуває теорії про окреме, «Павлове християнство», розповідають іншу історію:
Ісус, великий учитель, вважав себе довгоочікуваним Месією євреїв. Він вірив, що Бог скине Рим і заснує Своє царство на землі. Готуючись до цього, він проповідував безумовну любов, терпимість і неупереджене прийняття кожного. На жаль, місія Ісуса щодо заснування нової земної ери провалилася, коли римляни розіп’яли його.
Послідовники Ісуса, вірячи, що Бог воскресив їх учителя з мертвих, продовжували зустрічатися в Єрусалимі під керівництвом Якова, брата Ісуса. Їхній намір полягав у тому, щоб дочекатися майбутнього царства та продовжувати дотримуватися просвіченого юдаїзму Ісуса. Проте з’явився Савл із Тарсу, що інсценував навернення, аби проникнути у церкву. Петро, Яків та інші, що насправді знали Ісуса, з підозрою поставилися до Савла, який сам ніколи не зустрічався з Ісусом.
Потім у Савла, який почав називати себе «Павлом», сталося осяяння. Він майстерно поєднав традиційні єврейські ідеї з язичницькою грецькою філософією, створивши нову релігію, яка могла би сподобатися як євреям, так і язичникам. Він почав проповідувати, що Ісус насправді був Богом, що його смерть пов’язана з єврейською системою жертвоприношень, що можна спастися, просто вірячи, і що закон Мойсея застарів. Активна місіонерська діяльність і переконливі праці Павла поширили його нове «євангеліє» Римською імперією. Єрусалимська церква, включаючи Петра та Якова, відкинула Павла як єретика і лідера культу.
Після зруйнування Єрусалиму 70-го року н.е. юдейська церква втратила владу, а язичницька церква, заснована Павлом, посилила свій вплив. Один із ревних послідовників Павла написав книгу Дії апостолів, що принесла тому легендарний статус завдяки яскравому зображенню його як героя церкви. Пізніше чотири невідомі письменники зібрали уривки інформації про Ісуса та написали книги, які назвали «Євангеліями від Матвія», «Марка», «Луки» та «Івана», проте теологія Павла, що вже панувала в церкві, спотворила розуміння цих письменників. Отже, релігія Павла перемогла релігію Ісуса.
Інакше кажучи, Павло був шарлатаном, євангельським спекулянтом, якому вдалося перетворити послання любові Ісуса у щось, чого він сам ніколи би не визнав. Саме Павло, а не Ісус, дав початок сучасному «християнству».
Зазвичай ті, хто дотримується вищезгаданої теорії, також вірять у наступне:
1. Ісус не був Богом. Він ніколи не заявляв, що є Ним, як і ніколи не мав наміру заснувати нову релігію.
2. Біблія – це не натхненна книга; вона сповнена протиріч. Усе в ній, за винятком, можливо, послання Якова, було написане людьми, що не знали Ісуса. В Євангеліях є фрагменти вчень Христа, але важко зрозуміти, що Він говорив насправді.
3. Павло ніколи не був фарисеєм і не був високоосвіченим. Його «навернення» було або галюцинацією, або відвертим шахрайством. Його заяви про те, що він є апостолом, були спробою зміцнити свій авторитет у церкві.
4. Богословські «вигадки» Павла включають а) божественність Ісуса; б) спасіння благодаттю через віру; в) спасіння через кров Ісуса; г) Його безгрішну природу; ґ) поняття первородного гріха та д) Святого Духа. Справжні послідовники Ісуса не визнавали жодної з цих «нових доктрин».
5. Гностичні євангелія ближче до істини про Ісуса, ніж традиційні чотири Євангелія з Біблії.
Концепція «Павлового християнства» є прямою атакою на Біблію як Слово Боже. Насправді, прихильники теорії павлінізму спотворюють вчення Ісуса. Вони воліють вірити Його словам про любов, але заперечують вчення про суд (наприклад, у Матвія 24). Вони наполягають на людській сутності Христа, заперечуючи Його божественність, хоча Він прямо навчав про Свою рівність із Богом у таких уривках, як Івана 10:30. Вони хочуть «люблячого» Ісуса, не сприймаючи Його як Господа та Спасителя.
Щоразу, коли скептик знаходить «неприємну» доктрину в Біблії, він, імовірно, каже: «Цей уривок був спотворений» або «Це написав Павло, а ми знаємо, що він був шарлатаном». Де Євангелія проповідують доктрину «Павла», наприклад, викуплення Ісусом гріха в Івана 1:29, скептик відкидає її як «додану послідовниками Павла». Насправді єдина підстава скептика для такого вибіркового підходу до Святого Письма – особисте упередження проти ідеї викуплення Ісуса.
Цікаво, що апостольська репутація Павла піддавалася нападкам навіть за його життя з боку тих, хто хотів привести церкву до законництва та інших хибних ідей. Він захищає себе від нападів псевдовчителів у 1 Коринтянам 9; 2 Коринтянам 12 і Галатам 1.
Апостольство Павла підтверджується здійсненими ним чудесами (Римлянам 15:19), освітою, яку він здобув (Галатам 1:15-20), і свідченнями інших апостолів. Петро написав про нього наступне: «А довготерпіння нашого Господа вважайте за спасіння, як і написав вам з притаманною йому мудрістю наш улюблений брат Павло, – так, як і в усіх посланнях, де він про це говорить. В них є дещо важко зрозуміле, що ненавчені та нестійкі перекручують, як й інші Писання, – собі на власну погибель» (2 Петра 3:15-16; Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке павлінізм?
