Запитання
Що таке антиномізм?
Відповідь
Слово «антиномізм» походить від двох грецьких слів: «анти», що означає «проти», і «номос» – «закон». Отже, «антиномізм» буквально означає «проти закону». У богословському розумінні, антиномізм – це переконання, що Бог не вимагає від християн дотримання будь-яких моральних законів. Воно веде біблійне вчення до небіблійного висновку. Святе Письмо навчає, що християнам не слід покладатися на старозавітний закон як на засіб для спасіння. Померши на хресті, Ісус Христос виконав старозавітний закон (Римлянам 10:4; Галатам 3:23-25; Ефесянам 2:15). Небіблійний же висновок полягає в тому, що Господь нібито не очікує від християн підпорядкування будь-яким моральним законам.
Апостол Павло говорить про антиномізм у посланні Римлянам 6:1-2: «Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?». Учення про спасіння через благодать найчастіше критикують за те, що воно заохочує до гріха. Люди можуть питати себе: «Якщо я спасенний через благодать і всі мої гріхи прощені, то чому б мені не продовжувати грішити?». Таке мислення не є результатом правдивого навернення, тому що останнє породжує ще більше (а не менше) прагнення до послуху. Божа воля – а також наша, якщо ми відроджені Його Духом – полягає в бажанні не грішити. Із вдячності за милість і прощення Господа ми намагаємось догоджати Йому. Він подарував нам Свій безмірно благодатний дар спасіння через Ісуса (Івана 3:16; Римлянам 5:8). І нашою відповіддю має бути посвячення Йому свого життя з любові, поклоніння й подяки за те, що Він здійснив для нас (Римлянам 12:1-2). Антиномізм не відповідає Біблії, тому що невірно застосовує значення милостивого Божого благовоління.
Іншою причиною, чому антиномізм не відповідає Біблії, є те, що Господь все-таки очікує від нас слідування моральному закону. У 1 Івана 5:3 говориться: «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі». Отже, дотримання якого закону Господь від нас очікує? – Закону Христа: «"Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою". Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: "Люби свого ближнього, як самого себе". На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Матвія 22:37-40). Ми перебуваємо не під законом Старого Завіту, а під законом Христа. Це – не черговий кодекс, це – закон любові. Якщо ми будемо любити Бога всім серцем, душею, розумом і силою, то не робитимемо нічого, що могло б засмутити Його. Якщо ми любимо своїх ближніх, як самих себе, то не вчинимо нічого, що могло б заподіяти їм шкоду. Покора закону Христа не є умовою, щоб заслужити або зберегти спасіння, – це те, чого Бог очікує від християнина.
Антиномізм суперечить усьому, чого навчає Біблія. Бог очікує, щоб ми жили моральним життям у чистоті й любові. Ісус Христос звільнив нас від обтяжливих вимог старозавітного закону, але це не є дозволом грішити, а, радше, завітом благодаті. Нам слід прагнути долати гріх й розвиватися у праведності, поклавшись на допомогу Святого Духа. Той факт, що нас звільнено від вимог закону Старого Завіту, має привести до дотримання нами закону Христа. У 1 Івана 2:3-6 ми читаємо: «А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо. Хто говорить: "Пізнав я Його", але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди! А хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо. А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він».
English
Що таке антиномізм?
