Запитання
Якщо спасіння нам забезпечене назавжди, то чому Біблія так рішуче застерігає про відступництво?
Відповідь
Причина, чому Біблія так рішуче застерігає нас про відступництво, полягає в тому, що справжнє навернення визначається видимими плодами. Коли Іван Хреститель хрестив людей у ріці Йордан, він закликав тих, хто вважав себе праведниками: «Тож принесіть плід, гідний покаяння» (Матвія 3:8, тут і далі сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Ісус також говорив людям, які слухали Його Нагірну проповідь, що кожне дерево пізнається за його плодами, а дерево, що плоди не приносить, буде зрубане й укинуте у вогонь (Матвія 7:16, 19).
Мета цих застережень полягає в тому, аби протистояти тому, що деякі люди називають «легкою вірою». Іншими словами, слідувати за Ісусом – це щось більше, ніж просто заяви про свою приналежність до християнської віри. Будь-хто може називати Христа Спасителем, але тільки істинно спасенні будуть приносити видимі плоди. Дехто може запитати: «Що мається на увазі під плодами?» Найбільш яскравий приклад християнських плодів ми можемо знайти у Посланні до Галатів 5:22–23, де Павло описує плоди Святого Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність і стриманість. Існують й інші види християнських плодів (такі як прославлення, навернення душ до Христа), але цього списку достатньо для того, щоб дати нам належне уявлення про християнські якості. Справжні віруючі будуть проявляти ці характерні ознаки зі зростаючою силою, розвиваючись у своєму християнському житті (2 Петра 1:5–8).
Саме ті послідовники, що приносять плоди, мають гарантію вічної безпеки, і вони встоять до кінця. У Біблії є багато місць, які підтверджують це. У Посланні до Римлян 8:29–30 згадується «золотий ланцюг» спасіння, який вказує, що обрані Богом були визначені, покликані, виправдані та прославлені. У Посланні до Филип’ян 1:6 говориться про те, що Бог завершить роботу, яку Він почав у нас. Послання до Ефесян 1:13–14 навчає, що Бог запечатав нас Святим Духом, гарантуючи нашу спадщину, поки ми не отримаємо її. В Євангелії від Івана 10:29 стверджується, що ніхто не в змозі відібрати Божих овець від Нього. Є ще безліч інших місць у Святому Письмі, що говорять про те ж саме – істинні віруючі мають вічну безпеку у своєму спасінні.
Вірші, що застерігають про відступництво, слугують двом основним цілям. По-перше, вони закликають істинних віруючих упевнитися у своєму «покликанні та обранні». Павло в 2 Посланні до Коринтян 13:5 радить нам пізнавати себе, щоб пересвідчитися, що ми – у вірі. Якщо віруючі є послідовниками Ісуса Христа, що приносять плоди, тоді ми повинні побачити докази спасіння. Християни приносять плоди по-різному – залежно від рівня їхнього послуху та духовних дарів, але всі християни приносять плоди, і ми маємо бачити докази цього, досліджуючи себе.
Існують періоди в християнському житті, коли плодів не видно. Це – часи гріха та непослуху. Якщо непослух затягується, Бог забирає від нас гарантію нашого спасіння. Саме тому Давид просив у Псалмі 50 повернути йому «радість спасіння» (Псалом 50:14). Ми втрачаємо радість нашого спасіння, коли живемо у гріху. Тому Біблія говорить нам: «Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе» (2 Коринтянам 13:5). Коли християнин досліджує себе й не бачить плодів, це має вести до щирого покаяння та навернення до Бога.
Інша мета віршів про відступництво – вказати відступникам, що ми можемо розпізнати їх. Відступник – це той, хто залишає свою віру. З біблійних текстів стає очевидним, що відступники є людьми, які заявляли про свою віру в Ісуса Христа, але щиро так ніколи і не прийняли Його як Спасителя. Притча про сіяча, записана в Євангелії від Матвія 13:1–9, повною мірою ілюструє цей момент. У цій притчі сіяч сіє насіння, що символізує Боже Слово, у чотири типи ґрунту: придорожній, кам’янистий, у терня та родючу землю. Ці ґрунти відображають чотири види реагування на Євангеліє. Перший – це повне заперечення, водночас інші три показують різні рівні прийняття. Кам’янистий ґрунт і ґрунт із бур’яном – це люди, які спочатку відгукнулися, але з приходом переслідувань (кам’янистий ґрунт) або світських турбот (бур’ян) відвернулися. Ісус так говорить про людей з цими двома типами реакцій – вони спочатку прийняли Євангеліє, але ніколи не приносили плодів, оскільки насіння (Євангеліє) не змогло проникнути у ґрунт їхніх сердець. Лише у четвертому ґрунті, «підготовленому» Богом, насіння змогло прийнятися та принести плоди. Знову-таки, Ісус говорить у Нагірній проповіді: «Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! – увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, Який на небесах» (Матвія 7:21).
Може видатися незвичним, що Біблія застерігає про відступництво та, водночас, стверджує, що істинно віруючий ніколи не відступить. Тим не менше, саме так і говориться у Святому Письмі. Перше Послання Івана 2:19 недвозначно говорить: відступники демонструють, що вони ніколи не були істинно віруючими. Таким чином, біблійні застереження про відступництво мають слугувати попередженнями для тих, хто, будучи «у вірі», її ніколи щиро не приймав. Такі біблійні тексти, як Євреїв 6:4–6 і 10:26–29, є попередженнями для «удаваних» віруючих про те, що їм необхідно дослідити себе й усвідомити – якщо вони відступили, то не є насправді спасенними. В Євангелії від Матвія 7:22–23 наголошується, що «удавані» віруючі будуть відкинуті Богом не через втрату віри, але з тієї причини, що Бог ніколи не знав їх.
Існує багато людей, які бажають ототожнюватися з Ісусом. Хто не хоче мати вічне життя та благословення? Тим не менше, Ісус радить пам’ятати про ціну учнівства (Луки 9:23–26; 14:25–33). Істинно віруючі знають цю ціну, натомість відступники – ні. Відступники – це ті люди, які, залишивши віру, підтверджують, що ніколи не були спасенні (1 Івана 2:19). Відступництво – це не втрата спасіння, а швидше демонстрація того, що спасіння ніколи не було по-справжньому отримане.
Якщо спасіння нам забезпечене назавжди, то чому Біблія так рішуче застерігає про відступництво?
