Запитання
Чи відновлює Бог діяльність апостолів і пророків у сучасній церкві?
Відповідь
Ідея про відновлення діяльності апостолів і пророків ґрунтується на твердженні, що апостоли та пророки мають бути частиною церкви: «Він і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших благовісниками, а тих – пастирями та вчителями, щоби приготувати святих для справи служіння, для збудування Христового тіла» (Ефесянам 4:11-12; тут і далі – Четвертий переклад Українського Біблійного Товариства).
Апостоли й духовний апостольський дар існували в церкві першого сторіччя. Апостолами були поставлені 12 учнів Ісуса, а також Матвій, що замінив Юду, і Павло. Апостоли були обрані безпосередньо Христом (Марка 3:16-19). Про обрання заміни для Юди ми читаємо в Дії 1:20-26. Слід зазначити, що Павло також був обраний Христом (1 Коринтянам 15:8-9; Галатам 1:1; 2:6-9). Перед цими людьми стояло завдання встановити фундамент всесвітньої церкви (Ефесянам 2:20), що й було зроблено у першому столітті. Ось чому апостольської «посади» більше не існує. Оскільки основу закладено, потреби в закладанні нового фундаменту немає.
Також існував духовний апостольський дар (його не слід плутати з «посадою» апостола). Серед тих, хто мав цей духовний дар, були Яків (1 Коринтянам 15:7; Галатам 1:19), Варнава (Дії 14:4-14; 1 Коринтянам 9:6), Андроник та Юнія (Римлянам 16:7), а також, імовірно, Силуан і Тимофій (1 Солунянам 1:1; 2:7), та Аполлос (1 Коринтянам 4:6, 9). У цих людей був апостольський дар, але не повноваження апостолів, які мали 12 апостолів і Павло. Проте вони також несли євангельську звістку, отримавши особливе доручення від Бога. Слово «апостол» означає «посланий як повноважний представник». Це стосувалося тих, хто був апостолом (як Павло) і хто володів духовним даром (як Аполлос). Хоча й сьогодні існують люди, яких Бог посилає проповідувати Євангеліє, але краще НЕ НАЗИВАТИ їх апостолами через плутанину, що виникає через це. Багато хто не знає про різницю між апостольством і апостольським даром.
Дар пророцтва також був тимчасовим даром, наданим Христом для закладення основи всесвітньої церкви (Ефесянам 2:20). Пророки проголошували звістку від Господа віруючим першого сторіччя. Ці люди не мали переваги, яку сьогодні маємо ми, – наявність повної Біблії, адже остання книга Нового Завіту (Об’явлення) була завершена лише в другій половині першого століття. Тому Господь і посилав людям дар пророцтва для проголошення Своїх послань, поки канон Писання не був сформований.
Слід зазначити, що нинішня ідея про відновлення діяльності пророків і апостолів не відповідає тому, що в Біблії написано про людей, які мали дар пророцтва та служили апостолами. Прихильники такого відновлення навчають, що ніколи не слід критикувати апостолів і пророків або сумніватися в їхніх словах, тому що говорити проти них – означає говорити проти Бога. Однак апостол Павло похвалив народ Вереї за те, що вони порівнювали сказане ним зі Словом Божим, аби переконатися у правдивості його слів (Дії 17:10-11). Павло також повідомив галатійським церквам, що якщо хто-небудь, включаючи його самого, благовіститиме щось інше, то ця людина має бути «відлученою» (Галатам 1:8-9). У всіх випадках апостол вказував людям на Біблію, як на найвищий авторитет. Люди, які називають себе апостолами й пророками сьогодні, остаточне рішення залишають за собою, чого Павло та 12 апостолів ніколи не робили.
Слід також зазначити, що у Святому Письмі про апостолів і пророків говориться в минулому часі. У 2 Петра 3:2 та Юди 3-4 написано, що люди не повинні відрікатися від переданого апостолами (минулий час). В Євреям 2:3-4 також сказано в минулому часі про тих, через кого «Бог свідчив ознаками і чудесами, різноманітними проявами сили і дарами Святого Духа».
English
Чи відновлює Бог діяльність апостолів і пророків у сучасній церкві?
