Запитання
Чи є аргументи на користь існування Бога?
Відповідь
Дискусії про те, чи є переконливі аргументи на користь існування Бога, тривали протягом усієї історії за участю надзвичайно розумних людей з обох сторін. Останнім часом аргументи проти можливості існування Бога здобули войовничий характер, називаючи кожного, хто сміє вірити в Бога, божевільним та ірраціональним. Карл Маркс стверджував, що кожен віруючий у Бога страждає на психічний розлад, викликаний спотвореним мисленням. Психіатр Зигмунд Фрейд писав, що людина, яка вірить у Бога-Творця, перебувала в стані марення і мала ці переконання виключно через фактор «виконання бажань», що Фрейд вважав невиправданою позицією. Філософ Фрідріх Ніцше відверто сказав, що віра є небажанням знати правду. Слова цих трьох історичних особистостей (поряд з іншими) тепер просто переказуються новим поколінням атеїстів, які стверджують, що віра в Бога є інтелектуально необґрунтованою.
Чи це справді так? Чи є віра в Бога неприйнятною з позиції раціональності? Чи існують логічні та розумні аргументи на користь існування Бога? Чи можна, не звертаючись до Біблії, довести існування Бога, спростувавши позиції як «класичних», так і сучасних атеїстів, і надати вагоме обґрунтування вірі в Творця? Так, це можливо. Крім того, демонстрація обґрунтованості аргументів на користь існування Бога, одночасно робить позиції атеїзму інтелектуально необґрунтованими.
Щоб викласти аргументи на користь існування Бога, нам слід почати з постановки правильних запитань. Почнемо з найпростішого метафізичного питання: «Чому ми маємо щось, а не нічого?». Це – основне питання буття: чому існуємо ми, чому існує земля, чому існує Всесвіт, а не ніщо? Коментуючи це, один теолог сказав: «В якомусь сенсі, не людина ставить запитання про Бога, але саме існування людини піднімає це питання».
На дане запитання існує чотири можливі відповіді щодо того, чому в нас є щось, а не нічого:
1. Реальність – це ілюзія.
2. Реальність виникла самостійно.
3. Реальність існує самостійно (вона вічна).
4. Реальність була створена чимось / кимось, існуючим самостійно.
Отже, яке рішення найбільш імовірне? Давайте почнемо з реальності, яка є просто ілюзією, у що вірять деякі східні релігії. Цей варіант був відкинутий багато століть тому філософом Рене Декартом, відомим завдяки своїй заяві: «Я мислю, отже, я існую». Цей учений-математик стверджував, що якщо він думає, то він повинен «існувати». Іншими словами: «Я думаю, отже, я не ілюзія». Потрібно відчути ілюзії, щоб довести їх існування. Крім того, ви не можете сумніватися у своєму існуванні, не довівши свого існування, а це – аргумент, приречений на провал. Таким чином, можливість того, що реальність є ілюзією, відкинуто.
Далі йдеться про реальність, що виникла самостійно. Вивчаючи філософію, ми дізнаємося про існування «аналітично помилкових» тверджень, тобто, хибних за визначенням. Можливість самостійного виникнення реальності належить до цього типу тверджень з тієї простої причини, що «щось» не може існувати до того, як воно виникло. Якщо б ви створили себе самі, то ви мали би існувати перед цим, що є неможливим. В еволюції це іноді називають «самовільним зародженням» – щось виникло з нічого – позиція, яку підтримує зовсім небагато (якщо такі взагалі є) розумних людей, тому що неможливо отримати щось із нічого. Навіть атеїст Девід Юм сказав: «Я ніколи не висловлював настільки абсурдного твердження, що будь-що могло виникнути без причини». Якщо щось не може виникнути з нічого, то альтернатива самостійного виникнення реальності – виключена.
Отже, нам залишається тільки два варіанти: вічна реальність або реальність, створена чимось вічним, – вічним всесвітом або вічним Творцем. Богослов XVIII століття Джонатан Едвардс підсумував ці альтернативи наступним чином:
• щось існує
• ніщо не може створити щось
• отож, існує необхідне та вічне «щось»
Зверніть увагу – нам доводиться повертатися до вічного «чогось». Атеїст, який висміює християнина за його віру у вічного Творця, сам має вірити у вічний всесвіт; це – єдиний варіант, який він може обрати. Отже, питання полягає в тому, на що вказують існуючі докази? Чи вказують вони на те, що матерія існувала ще до появи розуму, чи ж розум – до матерії?
Сьогодні всі основні наукові та філософські докази спрямовані від вічного всесвіту до вічного Творця. З наукової точки зору – чесні вчені визнають – усесвіт мав початок, а все, що має початок, не є вічним. Іншими словами, все, що має початок, має причину, і якщо у всесвіту був початок, то мали бути і причини. Наявність початку всесвіту підкреслюється наступними доказами: другий закон термодинаміки; радіаційне відлуння «великого вибуху», виявлене на початку 1900-х років; той факт, що всесвіт розширюється і його можна відслідкувати до самого початку, а також теорія відносності Ейнштейна. Усе доводить, що всесвіт не є вічним.
Окрім того, закони, навколишні причинно-наслідкові зв’язки заперечують той факт, що всесвіт є остаточною причиною всього, що ми знаємо, з однієї простої причини: наслідок повинен мати схожість зі своєю причиною. Якщо це так, то жоден атеїст не зможе пояснити, чому безособовий, безцільний, безглуздий і аморальний всесвіт міг випадково створити істоти (нас), сповнені індивідуальності й володіють цілями, змістом і мораллю. Це, з позиції причинно-наслідкового зв'язку, повністю спростовує думку про природне виникнення з усесвіту всього, що існує. Таким чином, і концепцію вічного всесвіту спростовано.
Філософ Дж. С. Мілль (який не був християнином) висловив висновок, до якого ми підійшли: «Очевидно, що тільки Розум може створити розум». Єдиний раціональний і розумний висновок полягає в тому, що вічний Творець несе відповідальність за реальність у тому вигляді, в якому ми її знаємо. Або, якщо застосувати логічний набір тверджень:
• щось існує
• неможливо отримати щось з нічого
• тому існує необхідне та вічне «щось»
• єдині можливі варіанти – це вічний всесвіт і вічний Творець
• наука та філософія спростовують концепцію вічного всесвіту
• таким чином, існує вічний Творець
Колишній атеїст Лі Строубел, який досягнув цього висновку багато років тому, прокоментував: «Фактично, я зрозумів – щоб залишатися атеїстом, я мав вірити, що з нічого відбувається все, неживе виробляє живе, випадковість виробляє точність, хаос виробляє інформацію, несвідоме виробляє свідоме та безглузде виробляє глузд. Такі стрибки віри були занадто великими для мене, особливо у світлі переконливих доказів існування Бога... Іншими словами, за моєю оцінкою, християнський світогляд у сукупності володіє набагато переконливішими доказами, ніж атеїстичний».
Але наступне запитання, на яке нам слід отримати відповідь, звучить так: якщо вічний Творець існує (а ми показали, що він існує), то яким творцем він є? Чи можемо ми зробити висновок про нього з його творіння? Іншими словами, чи можемо ми зрозуміти причину, спостерігаючи її наслідок? Відповідь на це питання – так, ми можемо, враховуючи наступні характеристики:
• Він має бути надприродним за своїм походженням (адже він створив час і простір)
• Він має бути надзвичайно могутнім
• Він має бути вічним (існувати самостійно)
• Він має бути всюдисущим (він створив простір і не обмежується ним)
• Він має бути поза часом і незмінним (він створив час)
• Він має бути нематеріальним, тому що виходить за межі простору / фізичної матерії
• Він має бути особистістю (безособове не може створити особистість)
• Він має бути нескінченним та єдиним у своєму роді, оскільки дві нескінченності не можуть існувати
• Він має бути різноманітним, але мати єдність, тому що єдність і різноманіття існують в природі
• Він має володіти вищим розумом – лише розумна істота могла спричинити виникнення розумних істот
• Він має бути цілеспрямованим, бо навмисно створив усе
• Він має бути моральним (моральний закон не може існувати без законодавця)
• Він має бути дбайливим (в іншому випадку, він не давав би моральних законів)
Якщо це так, то тепер ми маємо запитати наступне – чи описує будь-яка релігія такого Творця? Відповідь на це питання – так: Бог Біблії ідеально відповідає цьому описові. Він – надприродний (Буття 1:1), всемогутній (Єремії 32:17), вічний (Псалом 89:2), всюдисущий (Псалом 138:7), існує поза часом / незмінний (Малахії 3:6), нематеріальний (Івана 5:24), є особистістю (Буття 3:9), необхідний (Колосянам 1:17), нескінченний / єдиний у своєму роді (Єремії 23:24; Второзаконня 6:4), різноманітний, але має єдність (Матвія 28:19), розумний (Псалом 146:4-5), цілеспрямований (Єремії 29:11), моральний (Даниїла 9:14) і дбайливий (1 Петра 5:6-7).
І останнє питання щодо теми існування Бога полягає в тому, чи виправданий атеїстичний погляд. Оскільки атеїсти стверджують, що позиція віруючих є безпідставною, то єдиним розумним рішенням буде звернутися з цим запитанням до них. Перше, що необхідно зрозуміти, це те, що твердження атеїстів – «Бога немає!» (це передбачає саме слово «атеїст») – є хиткою позицією з філософського погляду. Вчений-правознавець і філософ Мортімер Адлер сказав: «Позитивне екзистенціальне твердження може бути доведене, тоді як негативне екзистенціальне твердження, що заперечує існування чогось, – ні». Наприклад, хтось може заявляти, що існує червоний орел, але інша людина може стверджувати, що червоних орлів немає. Першому необхідно знайти лише одного червоного орла, щоб довести своє твердження. Але останньому потрібно прочесати весь Всесвіт і перебувати буквально всюди одночасно, щоб переконатися, що він десь і якоїсь миті не проминув червоного орла, що здійснити неможливо. Саме тому інтелектуально чесні атеїсти визнають, що не можуть довести те, що Бога не існує.
Далі, важливо розібратися в питанні щодо серйозності заявлених претензій на істинність, і в кількості доказів, необхідних для виправдання певних висновків. Наприклад, якщо хтось ставить перед вами дві склянки з лимонадом і каже, що в одній він може бути більш терпким, ніж в іншій, то, оскільки наслідок від споживання більш терпкого напою не є серйозним, вам не потрібно значної кількості доказів, щоб зробити вибір. Однак, якщо одну склянку господар підсолодить, а в іншу додасть щурячої отрути, то ми захочемо отримати значно більше доказів, перш ніж зробити свій вибір.
Саме в такій ситуації перебуває людина, що обирає між атеїзмом і вірою в Бога. Через те, що віра в атеїзм може призвести до непоправних наслідків у вічності, то, здавалося б, атеїсти мали би надати вагомі й переконливі докази для підтримки своєї позиції. Але вони не в змозі це зробити. Атеїзм просто не може витримати випробування на серйозність висунутих ним доказів. Замість цього, атеїсти йдуть до вічності зі схрещеними пальцями, сподіваючись не стикнутися з неприємною істиною про те, що вічність насправді існує. Мортімер Адлер сказав: «Прийняття або заперечення існування Бога має більший вплив на життя та діяльність, аніж будь-який інший важливий фактор».
Отже, чи має віра в Бога розумну підставу? Чи є раціональні, логічні та розумні аргументи на користь існування Бога? Безсумнівно є. Хоча атеїсти, подібні до Фрейда, стверджують, що віруючі в Бога прагнуть виконання власних бажань, можливо, саме Фрейд і його послідовники насправді прагнуть виконання своїх бажань: сподіваючись і бажаючи, щоби Бога не було, не було відповідальності, а отже, і не було суду. Але слова Фрейда спростовує сам Бог Біблії, Який підтверджує Своє існування і той факт, що суд справді чекає на тих, хто в серці знає, що Він існує, але нехтує цією істиною (Римлянам 1:20). Але тим, хто приймає докази існування Творця, Він пропонує шлях до спасіння, що було забезпечене за допомогою Його Сина, Ісуса Христа: «А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я. Вони не народилися ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але народилися від Бога» (Івана 1:12-13; Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
English
Чи є аргументи на користь існування Бога?
