Запитання
Що Бог мав на увазі, сказавши Адаму і Єві плодитися та множитися?
Відповідь
Господь щойно завершив творіння, закінчивши Своїми шедеврами – найпершими чоловіком і жінкою, коли сказав їм плодитися та множитися (Буття 1:28). Створення світу було завершене, включаючи чередування днів і ночей, сезонів і років; з рослинами та тваринами, Адамом та Євою; і Господь задіяв Свій план наповнити його створеними Ним людьми (Ісаї 45:18). Світ став Його спадком для Адама та Єви, а діти і можливість працювати на землі – Його благословенням для них. Автор біблійного коментарю Метью Генрі написав, що Бог благословив першу пару «численною та міцною родиною, щоб вони могли насолоджуватися цим спадком ... через що їхнє потомство мало поширюватися до найвіддаленіших куточків землі й існувати протягом максимально можливого періоду часу».
Кажучи простими словами, Господь бажав, аби в Адама та Єви було багато дітей, як і в їхніх дітей, і в дітей їхніх дітей. Але плідність також означає дещо значно більше. У другій частині вірша в Буття 1:28 ми бачимо корисний та бажаний результат: «…наповнюйте землю, володійте нею і пануйте над рибами морськими та птахами небесними – над усім живим, що рухається по землі!» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Чи є благословення плідності й розмноження, подароване Адамові та Єві, повелінням для сучасних людей? Дехто дотримується цієї думки і відмовляється від будь-яких форм контролю над народжуваністю. Проте якщо Буття 1:28 є насправді заповіддю для кожного з нас, а не благословенням для людства в цілому, то ми постаємо перед декількома проблемами, особливо коли звертаємося до Нового Завіту.
По-перше, Ісус перебував на землі протягом 33 років, не маючи дружини, яка би народила Йому дітей. Будучи євреєм, Він виховувався згідно з єврейськими законами та звичаями (Галатам 4:4), і повністю виконав Божий Закон (Матвія 5:17). Але Христос не був фізично «плідним», як і не «розмножувався», що вказує на те, що текст у Буття 1:28 не містить заповіді, обов’язкової до виконання кожною людиною. Крім того, Він сказав, що безшлюбність є особистим вибором, не засуджуючи та не вихваляючи її порівняно зі шлюбом і народженням дітей (Матвія 19:12).
По-друге, апостол Павло каже, що християнам краще залишатися самотніми, ніж одружуватися (1 Коринтянам 7:38), аби цілковито зосередитися на служінні Богові (вірші 32-35). Павло стверджує, що бути одруженим – це добре, але наполягає на тому, що за певних обставин бути самотнім – краще. Під натхненням Святого Духа апостол не відмовляв би нас множитися, якби це було прямим Божим повелінням.
Зрештою, якщо плідність і множення – це конкретна вказівка всім парам давати потомство, то ми стикаємося з проблемою безпліддя. І хоча в Біблії насправді сказано, що діти є благословенням від Господа (Псалом 127:3-5), ніде у ній безпліддя не засуджується як гріх або прокляття.
Ми можемо вести життя, яке до вподоби Богові і складає Йому славу, незалежно від того, є в нас діти чи немає. Справді, ми можемо бути духовно плідними та примножувати громадян Божого Царства, якщо підкоримося повелінню Ісуса: «Тож ідіть і навчіть усі народи … навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Матвія 28:19-20).
English
Що Бог мав на увазі, сказавши Адаму і Єві плодитися та множитися?
