Запитання
Чи містить Біблія алегорії?
Відповідь
Алегорія – це історія, персонажі та події якої є символами, що представляють інші події, ідеї чи людей. Алегорія була поширеним жанром протягом усієї історії літератури. Вона використовувалася для непрямої передачі непопулярних чи суперечливих ідей, критики устрою та докору можновладців (наприклад, «Хутір тварин» Орвелла та «Мандри Гуллівера» Свіфта). Також алегорія використовується для вираження абстрактних ідей або духовних істин через розширені метафори, що полегшують розуміння істини (наприклад, «Подорож Пілігрима» Буньяна та «Ноги лані на висотах» Ханни Хернард [англ. «Hind's Feet on High Places»]).
Біблія містить багато прикладів алегорії, що використовується для пояснення духовних істин або провіщення подій у майбутньому. Найяскравішими з них є притчі Ісуса. У цих історіях персонажі та події представляють істини про Боже Царство або християнське життя. Наприклад, у притчі про сіяча з Євангелія від Матвія 13:3-9 зерна і різні ґрунти символізують Боже Слово та різні види реакції на нього (як Христос пояснює далі, у віршах 18-23).
В історії про блудного сина також застосовується алегорія (Луки 15:11-32). Син, що забрав спадок, є звичайною людиною: грішною та схильною до егоїзму. Багатий батько символізує Господа, а скрутне життя сина через гедонізм виявляє порожнечу безбожного способу життя. Коли ж син повертається додому у щирому розкаянні, – це ілюстрація покаяння. Милосердя батька та готовність прийняти свого сина демонструє як радіє Бог, коли ми відмовляємося від гріха і прагнемо отримати Його прощення.
У притчах Ісус навчає про абстрактні духовні поняття (людську реакцію на Євангеліє, Боже милосердя тощо) за допомогою метафор зі звичного життя. Через ці історії ми отримуємо глибше розуміння істини. Інші приклади біблійної алегорії як літературного прийому включають видіння про змія та жінку в книзі Об'явлення 12:1-6; історію про орлів і виноградну лозу в Єзекіїля 17 і багато приповістей Соломона, особливо ті, що написані з використанням символічного паралелізму.
Деякі традиції та церемонії, встановлені Богом у Біблії, можна розглядати як «нелітературну алегорію», оскільки вони символізують духовні істини. Наприклад, жертвоприношення тварин означало, що наші гріхи заслуговують на смерть, і кожна замісна жертва вказувала на майбутню жертву Христа, Який мав померти за Свій народ. Шлюб, окрім величезної практичної користі, також є символом взаємин між Христом і Церквою (Ефесянам 5:31-32). Багато церемоніальних законів Мойсея (щодо одягу, продуктів харчування, чистих і нечистих речей) представляли такі духовні реалії, як важливість відмінності між віруючими та невіруючими за духом і діями. І хоча ці приклади не можуть вважатися окремими алегоріями (оскільки алегорія вимагає одночасного використання кількох символів), уся релігійна система Старого Завіту, і частково Нового, може розглядатися як широка алегорія стосунків людини з Богом.
Примітно, що іноді певні історичні події, які на перший погляд не містили глибокого змісту, згодом інтерпретуються алегорично, щоб зробити важливі висновки. Один із прикладів цього міститься в посланні до Галатів 4, де Павло використовує історію Авраама, Аґар і Сарри як алегорію щодо Старого й Нового Завітів. Він каже: «Бо написано: "Мав Авраам двох синів, одного від рабині, а другого від вільної". Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, – за обітницею. Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він – то Аґар. Бо Аґар – то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми. А вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам!» (Галатам 4:22-26). Апостол використовує реальних історичних персонажів (Авраама, Аґар і Сарру) як символи закону Мойсея (Старого Завіту) та свободи Христа (Нового Завіту). Крізь алегоричну призму ми бачимо, що наші стосунки з Господом є стосунками свободи (ми – діти божественної обітниці, як Ісак був для Сарри), а не рабства (як Ізмаїл – для Аґар). Завдяки натхненню Святого Духа, Павло зміг зрозуміти символічне значення цієї історичної події та використав її, аби показати наше становище у Христі.
Алегорія – це чудовий художній спосіб пояснення духовних тем зрозумілими термінами. За допомогою біблійних алегорій, через більш доступний контекст, Бог допомагає нам сприйняти складні концепції. Ми можемо радіти з того, що маємо Господа, Який звертається до нас так, щоб ми змогли Його зрозуміти, і що Він дав нам символи та алегорії, щоб нагадувати про Себе.
English
Чи містить Біблія алегорії?
