Запитання
Як ми можемо знати, які частини Біблії актуальні для нас?
Відповідь
Багато непорозумінь виникає тоді, коли ми називаємо біблійні вказівки, які маємо виконувати, невідповідними сучасності, актуальними лише для оригінальної аудиторії, або ж коли помилково вважаємо інші вказівки, призначені для обмеженого кола людей, вічними істинами. Як навчитися відрізняти одне від іншого? Перш за все, слід зазначити, що канон Святого Письма був завершений наприкінці 1 сторіччя від Р.Х. Це означає, що значна частина – якщо не вся Біблія – була написана не для нас. Автори зверталися до своїх сучасників і, можливо, не знали, що їхні слова читатимуть люди в усьому світі багато століть по тому. Це має змусити нас бути надзвичайно обережними в тлумаченні Біблії стосовно сьогоднішніх християн. Чимало сучасних проповідей настільки зосереджено на актуальності Біблії, що вона стає схожою на озеро, з якого можна без кінця вивуджувати повчання для сучасних віруючих. Це суперечить належній екзегетиці та правилам тлумачення Біблії.
Три головних правила герменевтики (мистецтва й науки тлумачення Біблії) наступні: 1) контекст; 2) контекст і 3) контекст. Перш ніж ми зможемо сказати християнам XXI століття, яке відношення до них може мати Біблія, нам слід спочатку зрозуміти, що вона означала для своєї первинної аудиторії. Якщо ми винайшли застосування, яке було чужим для первинної аудиторії, то існує велика ймовірність того, що ми неправильно витлумачили біблійний текст. Навіть якщо ми переконані, що розуміємо значення тексту для сучасників, нам слід також брати до уваги відмінності між ними й нами. Які існують особливості у мові, часі, культурі, географії, середовищі й ситуації? Усе це необхідно враховувати, щоб знайти правильне застосування. Коли ми зрозуміємо відмінності, то зможемо знайти і спільні моменти між початковою аудиторією та нами і, врешті-решт, знайти застосування для себе в наш час і в нашій ситуації.
Також важливий той факт, що кожний вірш має лише одне вірне тлумачення. Він може мати низку застосувань, але тільки одне тлумачення. Це означає, що деякі застосування є кращими за інші. Якщо одне з них є більш наближеним до правильного тлумачення, ніж інше, то воно є кращим застосуванням цього тексту. Наприклад, на основі 1 Самуїла 17 (історія про Давида й Голіафа) було виголошено чимало проповідей, що містять заклик «перемагати велетнів у нашому житті». Проповідники з легкістю випускали подробиці й переходили безпосередньо до застосування, що зазвичай включало порівняння Голіафа з важкими, скрутними ситуаціями, які мали бути переможені за допомогою віри. Іноді навіть мають місце спроби алегоричного зображення п’яти гладких камінців, узятих Давидом. Ці проповіді зазвичай завершуються закликом бути такими ж вірними, як і Давид.
Хоча такі тлумачення роблять проповіді привабливими, малоймовірно, щоб первинна аудиторія сприймала цю історію таким же чином. Перш ніж ми зможемо застосувати істину з 1 Самуїла 17, ми маємо знати, як оригінальна аудиторія розуміла цей текст, а для цього слід визначити загальну мету 1 Самуїла як книги. Не заглиблюючись в екзегетику, можна просто сказати, що вона не має відношення до перемоги над гігантами в нашому житті. Це може бути віддаленим ЗАСТОСУВАННЯМ тексту, але як ТЛУМАЧЕННЯ воно далеке від тексту. Бог є героєм розповіді, а Давид – Його знаряддям, обраним, аби принести спасіння своєму народові. Історія протиставляє людського царя (Саула) цареві Божому (Давиду), а також провіщає роль Христа (Сина Давида) у нашому спасінні.
Іншим відомим прикладом тлумачення, що не враховує контекст, є інтерпретація тексту з Івана 14:13-14. Вириваючи цей вірш із контексту, можна дійти наступного висновку – якщо ми попросимо що-небудь у Бога, то отримаємо, якщо будемо використовувати формулу «в Ім’я Ісуса». Водночас, застосовуючи до цього уривку правила герменевтики, ми бачимо Ісуса, Який звертається до Своїх учнів у світлиці в ніч зради. Його безпосередньою аудиторією були учні. Фактично, це – обітниця учням, що Бог забезпечить їх необхідними ресурсами для здійснення їхньої місії. Це – вірш розради, бо невдовзі Ісус мав покинути їх. Чи можна цей текст застосувати до християн XXI сторіччя? Звичайно! Якщо молитися згідно з Божою волею (в Ім’я Ісуса), то Він дасть нам те, що нам необхідно для виконання Його волі в нас і через нас. Більше того, відповідь, яку ми отримаємо, завжди прославлятиме Господа. На відміну від вищезгаданого помилкового тлумачення, цей уривок насправді навчає нас підкорятися Божій волі з молитвою і що Бог завжди забезпечить нас усім необхідним для виконання Його волі.
Належне тлумачення Біблії будується відповідно до наступних принципів:
1. Контекст. Для повного розуміння слід починати з малого й рухатися далі: вірш, уривок, розділ, книга, автор і Заповіт.
2. Розуміння того, як первинна аудиторія сприймала текст.
3. Дослідження відмінностей між нами й первинною аудиторією.
4. Якщо моральна вказівка зі Старого Завіту повторюється в Новому, то її можна вважати «позачасовою істиною».
5. Пам’ятайте, що кожний уривок має лише одне правильне тлумачення, але може мати багато застосувань (деякі є кращими за інші).
6. Завжди слід бути смиренним і не забувати про роль Святого Духа в тлумаченні. Він обіцяв привести нас до повної істини (Івана 16:13).
Як згадувалося раніше, тлумачення Біблії – це і мистецтво, і наука. Існують правила й принципи, і деякі з важчих для розуміння уривків вимагають більших зусиль, ніж інші. Ми завжди маємо бути відкритими для змін у власному тлумаченні, якщо Дух викриває, а докази підтримують. English
Як ми можемо знати, які частини Біблії актуальні для нас?
