Запитання
Що таке біблійна герменевтика?
Відповідь
Біблійна герменевтика – це вивчення принципів і методів тлумачення тексту Біблії. Друге послання до Тимофія 2:15 закликає віруючих приділяти цьому належну увагу: «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди». Мета герменевтики – допомогти нам зрозуміти, як правильно тлумачити, розуміти та застосовувати Біблію.
Найважливіший закон біблійної герменевтики полягає в тому, що Святе Письмо слід інтерпретувати буквально. Ми маємо розуміти його у звичайному або прямому значенні, крім тих випадків, коли очевидно, що певний текст є символічним або містить фігуральну мову. Біблія говорить, що вона має на увазі, і має на увазі те, що говорить. Наприклад, якщо в Марка 8:19 написано, що Ісус нагодував «п'ять тисяч» людей, то цей закон герменевтики вказує, що ми маємо сприймати цю кількість буквально – було п'ять тисяч голодних людей, яких Спаситель нагодував за допомогою чуда справжнім хлібом і рибою. Будь-яка спроба «одухотворення» кількості чи заперечення буквальності чуда є невірним використанням тексту та ігноруванням призначення мови, що полягає в комунікації. Деякі дослідники припускаються помилки, намагаючись читати Святе Письмо «між рядками», вигадуючи езотеричний зміст, якого в тексті немає, наче кожен уривок містить приховану духовну істину, яку ми зобов'язані розшифрувати. Завдяки біблійній герменевтиці ми можемо вірно слідувати змісту Святого Письма та не додавати алегоризму текстам, які слід сприймати буквально.
Другий найважливіший закон біблійної герменевтики – це історичне, граматичне та контекстуальне тлумачення. Історичне тлумачення означає, що нам слід прагнути зрозуміти культуру, передумови та ситуацію, що сприяли написанню тексту. Наприклад, аби повністю зрозуміти втечу Йони (Йони 1:1-3), ми маємо вивчити історію стосунків між ассирійцями та Ізраїлем. Граматична інтерпретація тексту вимагає дотримання правил граматики та уваги до нюансів єврейської й грецької мов. Наприклад, коли Павло пише про «великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» в Титу 2:13, то правила граматики повідомляють нам, що «Бог» і «Спас» є однорідними словами та стосуються Ісуса Христа. Інакше кажучи, апостол конкретно називає Ісуса нашим великим Богом. Контекстуальна інтерпретація тексту передбачає розгляд контексту вірша чи уривка для визначення його змісту. Контекст включає в себе вірші, що безпосередньо передують уривку та йдуть після нього; розділ, де він міститься, книгу і, в найширшому розумінні, всю Біблію. Наприклад, багато висловлювань у книзі Еклезіяста, що можуть спантеличувати читача, стають зрозумілішими при розгляді в контексті – ця книга була написана з земної точки зору, «під сонцем» (Еклезіяста 1:3). Насправді, фраза «під сонцем» повторюється в цій книзі близько тридцяти разів, вказуючи на контекст – «марнота» цього світу.
Третій закон біблійної герменевтики полягає в тому, що Святе Письмо завжди найкраще тлумачить само себе. З цієї причини, намагаючись визначити зміст, ми завжди порівнюємо один біблійний текст з іншим. Наприклад, засудження народу Юди пророком Ісаєю за бажання звернутися по допомогу до Єгипту та надію на їхню сильну кавалерію (Ісаї 31:1) було зокрема зумовлене Божою чіткою вказівкою Своєму народові не йти до Єгипту за кіньми (Повторення Закону 17:16).
Деякі люди відмовляються від вивчення біблійної герменевтики, помилково вважаючи, що це обмежить їхню здатність пізнавати нові істини з Божого Слова або послабить сприйнятливість до впливу Святого Духа. Проте їхні побоювання безпідставні. Біблійна герменевтика – це пошук вірного тлумачення натхненного Богом тексту. Мета біблійної герменевтики полягає в тому, щоб захистити нас від неправильного використання Святого Письма та не дозволити упередженням вплинути на наше розуміння істини. Боже Слово – це істина (Івана 17:17). Ми хочемо бачити істину, знати її та жити згідно з нею, тому біблійна герменевтика є надзвичайно важливою.
English
Що таке біблійна герменевтика?
