Перша книга Царів
Автор: Перша книга Царів конкретно не називає свого автора. Традиційно ним вважається пророк Єремія.Дата написання: Дана книга, найімовірніше, була написана між 560 і 540 рр. до н.е.
Мета написання: Ця книга є продовженням 1 і 2 книг Самуїла і починається з розповіді про утвердження Соломона на престолі після смерті Давида. Історія починається з об’єднаного царства, а закінчується розділенням країни на дві частини, відомі як Юдея та Ізраїль. В єврейських Писаннях 1 і 2 книги Царів об’єднані в одну книгу.
Ключові вірші: 1 Царів 1:30: «Бо так, як поклявся я тобі Господом, Богом Ізраїля, кажучи: Що твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі замість мене, так учиню я в цей день» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
1 Царів 9:3: «І сказав йому Господь: Я почув голос твоєї молитви і твого благання, яким ти молився переді Мною. Я тобі зробив за всією твоєю молитвою, Я освятив цей дім, який ти збудував, щоб встановити там Моє Ім’я навіки, і там будуть Мої очі й Моє серце весь час».
1 Царів 12:16: «І весь Ізраїль побачив, що цар їх не послухав, і відповів народ цареві, кажучи: Яка нам частка в Давиді? Немає нам спадку в сині Єссея! Відійди, Ізраїлю, до твоїх помешкань! Тепер, Давиде, паси свій дім! Й Ізраїль відійшов до своїх помешкань».
1 Царів 12:28: «Тож цар зібрав нараду, пішов і зробив дві золоті телиці, і сказав народові: Досить вам ходити в Єрусалим. Ось, Ізраїлю, твої боги, які вивели тебе з Єгипетської землі!».
1 Царів 17:1: «І промовив Ілля, пророк, тесвітянин з Тесвони ґалаадської, до Ахава: Нехай живе Господь, Бог сил, Бог Ізраїля, перед Яким я стою, якщо в цьому році буде роса і дощ! Але хіба що за словом моїх уст!».
Коротке резюме: Оповідь Першої книги Царів починається з Соломона й закінчується на Іллі. Різниця між цими особами дає нам уявлення про те, що відбувалося в часовому проміжку між ними. Соломон народився після скандалу в палаці Давида з Вірсавією. Як і його батько, він мав слабкість до жіночої статі, що, зрештою, призвело до сумних наслідків. Спочатку він був побожним, молився про мудрість і збудував храм, на що знадобилося сім років. Але потім він потратив ще 13 років на будівництво палацу для себе! Його шлюби з чужоземними жінками призвели до того, що він почав поклонятися їхнім ідолам і віддалився від істинного Бога. Після смерті Соломона Ізраїль перебував під владою декількох царів, більшість з яких були нечестивими та поклонялися ідолам. Унаслідок цього, народ відійшов від Бога і навіть проповіді Іллі не змогли змусити його навернутися. Серед найбільш нечестивих царів був Ахав і його цариця Єзавель, яка піднесла поклоніння Ваалу в Ізраїлі на новий рівень. Ілля намагався навернути ізраїльтян до поклоніння Богові, кинувши виклик язичницьким жерцям Ваала на горі Кармил. Звичайно, Бог переміг. Все це, м’яко кажучи, розсердило царицю Єзавель. Вона наказала вбити Іллю, тому він утік і сховався в пустелі. Пригнічений і змучений він благав Бога про смерть. Але Господь послав йому їжу з водою та підтримав «голосом легкого подиху», зберігаючи йому життя для подальших справ.
Передвістя: Храм в Єрусалимі, де Дух Божий мав перебувати у Святому Святих, вказував на віруючих у Христа, в яких Дух Святий перебуває з моменту їхнього спасіння. Так само, як ізраїльтяни мали відмовитися від ідолопоклонства, так і ми повинні залишити все, що відділяє нас від Бога. Ми – Його народ, храм Живого Бога. Друге послання до Коринтян 6:16 говорить нам: «Яка згода між Божим храмом та ідолами? Адже ми – храм Живого Бога, як сказав Бог: Оселюся в них і ходитиму з ними, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом!».
Пророк Ілля був покликаний для попередження про Христа та апостолів Нового Завіту. Бог дозволив Іллі творити чудеса, щоб довести, що він дійсно був Його посланцем. Він воскресив із мертвих сина вдови із Сарепти, змушуючи її вигукнути: «Ось я пізнала, що ти є Божим чоловіком, і Господнє слово у твоїх устах правдиве!». Таким же чином, у Новому Завіті ми зустрічаємо Божих людей, які передавали Його слова з Його силою. Крім того, що Ісус воскресив Лазаря з мертвих, Він також оживив сина вдови з Наїна (Луки 7:14–15) та дочку Яіра (Луки 8:52–56). Апостол Петро повернув до життя Тавиту (Дії 9:40), а Павло – Євтиха (Дії 20:9–12).
Практичне застосування: Перша книга Царів містить безліч уроків для віруючих. Ми зустрічаємо попередження стосовно тих, з ким ми спілкуємося, особливо щодо близьких зв’язків та шлюбу. Царі Ізраїлю, що, як Соломон, одружувалися з чужоземними жінками, віддавали себе й людей, якими вони керували, у владу зла. Нам як віруючим у Христа слід бути дуже обережними щодо того, кого ми обираємо собі у друзів, ділових партнерів і подружжя. «Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї» (1 Коринтянам 15:33).
Досвід Іллі в пустелі також дає цінний урок. Після його неймовірної перемоги над 450 пророками Ваала на горі Кармил, радість перетворилася на горе, коли Єзавель почала переслідувати його і він утік, рятуючи власне життя. За «вершинами» досвідів часто слідують розчарування та депресія. Ми маємо бути готовими до цього в християнському житті. Але наш Бог вірний та ніколи не покине й не залишить нас. Голос легкого подиху, який підтримував Іллю, підбадьорюватиме і нас.
English
Перша книга Царів
