Друга книга Хронік
Автор: У Другій книзі Хронік немає конкретної інформації щодо її автора. Традиційно вважається, що автором 1 і 2 книг Хронік був Ездра.Дата написання: Друга книга Хронік швидше за все була написана між 450 і 425 рр. до н.е.
Мета написання: 1 і 2 книги Хронік охоплюють, в основному, ту ж інформацію, що і 1–2 книги Самуїла та 1–2 книги Царів, але більше зосереджуються на священицькому аспекті описуваного періоду часу. Насправді, Друга книга Хронік є оцінкою релігійної історії країни.
Ключові вірші: 2 Хронік 1:18: «І Соломон сказав збудувати дім Імені Господа і дім для його царства» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
2 Хронік 29:1–3: «І зацарював Езекія, бувши двадцятип’ятилітнім, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. А ім’я його матері – Авва, дочка Захарії. І він робив те, що правильне перед Господом, згідно з усім, що робив Давид, його батько. І сталося, коли він став на своєму царстві, то в перший місяць відкрив брами Господнього дому і відновив їх».
2 Хронік 36:14: «І всі славетні в племені Юди, священики і народ землі все намножували переступи, чинячи гидоти народів, і осквернили Господній дім, що в Єрусалимі».
2 Хронік 36:23: «Так говорить Кир, цар персів: Господь, Бог неба, дав мені всі царства землі, і Він заповів мені збудувати Йому дім у Єрусалимі, в Юдеї. Хто з вас є з усього Його народу? Його Бог нехай буде з ним, і нехай він піде!».
Коротке резюме: Друга книга Хронік описує історію Південного Юдейського царства від царювання Соломона до закінчення вавилонського полону. Падіння Юди розчаровує, але акцент робиться на духовних реформаторах, які щиро прагнули навернути людей до Бога. Мало згадується про нечестивих царів чи невдачі хороших царів; наголос ставиться лише на позитивних аспектах. Оскільки 2 Хронік показує священицьку точку зору, то Північне царство, Ізраїль, через їхнє поклоніння фальшивим богам і відмову визнати Єрусалимський храм згадується рідко. Книга завершується остаточним зруйнуванням Єрусалиму та храму.
Передвістя: Як і з усіма іншими згадками про царів і храми в Старому Завіті, ми бачимо в них відображення істинного Царя царів – Ісуса Христа – та храму Святого Духа – Його народу. Навіть найкращі із царів Ізраїлю мали недоліки, як і всі грішники, та керували народом небездоганно. Але коли прийде Цар царів, щоб жити та царювати на землі в новому тисячолітньому Царстві, Він встановить Свій престол на землі як законний спадкоємець Давида. Лише тоді ми матимемо ідеального Царя, Який буде правити в праведності й святості – те, про що найкращі з царів Ізраїлю могли лише мріяти.
Так само, величний храм, збудований Соломоном, не був призначений для вічного існування. Уже 150 років по тому він потребував ремонту через гниття та пошкодження, завдані наступними поколіннями, що впали в ідолопоклонство (2 Царів 12). Але храм Святого Духа – ті, що належать Христу – існуватиме вічно. Ми, що належимо Ісусу, є тим храмом, зробленим не руками, а з волі Божої (Івана 1:12–13). Дух, Який перебуває в нас, ніколи не залишить нас, й одного прекрасного дня передасть нас у руки Божі (Ефесянам 1:13; 4:30). Жодному земному храмові цього не обіцяно.
Практичне застосування: Книги Хронік пропонують читачеві оцінити кожне покоління з минулого та з’ясувати, чому вони отримували благословення за послух або покарання за нечестя. Нам також слід порівняти становище цих поколінь відносно нашого власного, як загалом, так й індивідуально. Якщо ми, чи наша країна, чи наша церква, зазнаємо невдач, то нам не завадить порівняти наші переконання й учинки із досвідом ізраїльтян під проводом різних царів. Бог ненавидить гріх і не буде терпіти його. Але якщо книги Хронік і навчають нас чомусь, то насамперед тому, що Бог бажає пробачити й очистити від усякої неправедності тих, хто смиренно молиться та визнає свої гріхи (1 Івана 1:9).
Якби ви могли отримати від Бога все, що тільки забажаєте, то про що б ви попросили? Про незліченне багатство? Відмінне здоров’я для себе та своїх близьких? Владу над життям і смертю? Дивовижно думати про це, чи не так? Але ще дивовижнішим є те, що коли Бог дав таку можливість Соломонові, той не обрав нічого із згаданого. Він попросив про мудрість і знання, щоб виконати Божественне доручення, й виконати його добре. Урок для нас полягає в тому, що Бог дав кожному із нас завдання, і найбільшим благословенням, яке ми можемо просити в Бога, є здатність виконати Його волю щодо нашого життя. Для цього нам потрібна «мудрість згори» (Якова 3:17), щоб розрізняти Його волю, а також розуміння та глибоке знання про Нього, аби наближатися до Христа «в лагідній мудрості доброго способу життя» (Якова 3:13).
English
Друга книга Хронік
