Друга книга Царів
Автор: У Другій книзі Царів автора не названо. Традиційно вважається, що автором цієї книги, як і 1 книги Царів, є пророк Єремія.Дата написання: Друга книга Царів, разом із 1 книгою Царів, очевидно, була написана між 560 і 540 рр. до н.е.
Мета написання: Друга книга Царів є продовженням попередньої, 1 книги Царів. Вона підхоплює історію про царів розділеного царства (Ізраїлю та Юдеї). Книга завершується остаточним поваленням і депортацією народу Ізраїлю та Юдеї до Ассирії й Вавилону, відповідно.
Ключові вірші: 2 Царів 17:7–8: «Це сталося через те, що сини Ізраїля згрішили проти Господа, їхнього Бога, Який вивів їх із Єгипетської землі з-під влади фараона, царя Єгипту, та вони злякалися інших богів, і пішли за заповідями народів, яких Господь знищив з-перед синів Ізраїля, і тому, що царі Ізраїля таке чинили» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
2 Царів 22:1–2: «Йосія був восьмилітнього віку, коли він зацарював, і тридцять один рік царював у Єрусалимі. А ім’я його матері – Єдіда, дочка Едея з Васурота. І він робив те, що правильне в очах Господа, і ходив кожною дорогою його батька Давида, – не відступив ні праворуч, ні ліворуч».
2 Царів 24:2: «І той послав до нього легкоозброєних халдеїв, легкоозброєних сирійців, легкоозброєних з Моава і легкоозброєних синів Аммона. І послав їх у землю Юди, щоб перемогти за словом Господа, яке сказав через Своїх рабів пророків».
2 Царів 8:19: «Та Господь не бажав знищити Юду через свого раба Давида, як і сказав, щоби дати світильник йому і його синам на всі дні».
Коротке резюме: Друга книга Царів зображує падіння розділеного царства. Пророки продовжують попереджати людей про те, що суд Божий наближається, але вони не бажали каятися. Царством Ізраїлю неодноразово правили нечестиві царі, й хоча деякі з царів Юдеї були богобоязливими, більшість із них також відвертали народ від поклоніння Господу. Ці кілька хороших правителів, разом із Елісеєм та іншими пророками, не змогли зупинити падіння країни. Північне царство Ізраїлю було врешті-решт знищене ассирійцями, а приблизно через 136 років – Південне юдейське царство – вавилонянами.
У книзі прослідковуються три основні теми. По-перше, Господь судитиме Свій народ, якщо він не послухається та не навернеться до Нього. Невірність ізраїльтян виявлялася в аморальному ідолопоклонстві царів і призвела до того, що Бог вилив Свій праведний гнів на бунтівників. По-друге, слово істинного Божого пророка завжди збувається. Оскільки Господь завжди дотримується Свого слова, то й слова Його пророків завжди вірні. По-третє, Господь – вірний. Він пам’ятав обітниці, дані Давидові (2 Царів 7:10–13), і, незважаючи на непослух народу та злих царів, що правили ним, – не знищив рід Давида.
Передвістя: Ісус використовує історії про вдову зі Сарепти в 1 Царів та Немана в 2 Царів, щоб продемонструвати велику істину про Боже співчуття до тих, кого євреї вважали негідними благодаті – бідних, слабких, пригноблених, збирачів податків, самаритян та язичників. Наводячи приклади бідної вдови та прокаженого, Ісус проявив Себе як великий Цілитель, який лікує й служить тим, хто більше за інших потребує Божественної благодаті. Ця ж істина була основою таємниці Тіла Христа, Його Церкви, яка буде зібрана з усіх верств суспільства, з чоловіків і жінок, багатих і бідних, юдеїв та язичників (Ефесянам 3:1–6).
Багато з чудес Елісея вказували на чудеса Ісуса. Елісей воскресив сина соманітянки (2 Царів 4:34–35), зцілив Немана від прокази (2 Царів 5:1–19) й помножив кількість буханців хліба з незначних залишків, аби нагодувати сотні людей (2 Царів 4:42–44).
Практичне застосування: Бог ненавидить гріх і не дозволить йому тривати вічно. Якщо ми належимо Господу, то можемо очікувати Його покарання за непослух. Люблячий Отець виховує Своїх дітей задля їхньої ж користі та щоб довести, що вони дійсно належать Йому. Бог може іноді використовувати невіруючих, щоб виправляти Свій народ, але, перш ніж судити нас, Він посилає нам попередження. Як християни ми маємо Його Слово, яке веде та застерігає нас, коли ми збиваємося зі шляху. Як і древні пророки, Його Слово надійне та завжди говорить правду. Божа вірність Своєму народові ніколи не підведе, навіть якщо підводимо ми.
Історії про вдову та прокаженого є прикладами для нас щодо Тіла Христа. Так само, як Елісей зглянувся над цими людьми з найнижчих верств суспільства, так і ми маємо вітати всіх, хто належить Христові у наших церквах. «Не на обличчя дивиться Бог, але в кожному народі є той, хто прийнятний для Нього, хто боїться Його і чинить праведне» (Дії 10:34–35).
English
Друга книга Царів
