Друга книга Самуїла
Автор: Друга книга Самуїла не згадує про свого автора. Ним не міг бути пророк Самуїл, оскільки 1 Самуїла повідомляє нам про його смерть. Можливо, що вона була написана Натаном та Ґадом (див. 1 Хронік 29:29).Дата написання: Спочатку 1 і 2 книги Самуїла були однією книгою. Перекладачі Септуагінти розділили їх і в такому вигляді вони дійшли до нас. Події 1 Самуїла охоплюють близько 100 років, приблизно від 1100 до 1000 р. до н.е. Події 2 Самуїла – ще 40 років. Отже, написано її було орієнтовно після 960 р. до н.е.
Мета написання: Друга книга Самуїла є літописом правління царя Давида. Ця книга поміщає завіт Давида в його історичний контекст.
Ключові вірші: «І його дім, і його царство буде міцним навіки переді Мною, і його престол буде поставлений навіки» (2 Самуїла 7:16, тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
«А цар заховав своє обличчя, і цар заволав гучним голосом, проказуючи: Сину мій, Авесаломе, Авесаломе, мій сину!» (2 Самуїла 19:5).
«О Господи, скеля моя, моя твердиня і мій спаситель! Мій Бог буде мені вартовим, упевнено буду в Ньому, мій оборонець і ріг мого спасіння, мій помічник та охорона мого спасіння, – Ти мене спасеш від неправедного! Співом прикличу Господа і врятуюся від моїх ворогів» (2 Самуїла 22:2–4).
Коротке резюме: Другу книгу Самуїла можна розділити на дві основні частини – тріумф Давида (розділи 1–10) та неприємності Давида (розділи 11–20). Остання частина книги (розділи 21–24) є нехронологічним додатком, який містить більш детальну інформацію про царювання Давида.
Книга починається з того, що Давид отримав звістку про смерть Саула та його синів. Він оголошує жалобу. Невдовзі після цього Давид стає царем Юдеї, а Євостей – один із синів Саула, що залишився в живих – був поставлений на царювання над Ізраїлем (розділ 2). Під час громадянської війни Євостей був убитий й ізраїльтяни запросили Давида стати і їхнім царем (розділи 4–5).
Давид переносить столицю країни з Хеврона в Єрусалим, а потім перевозить туди ковчег Завіту (розділи 5–6). Бог не схвалив план Давида збудувати храм в Єрусалимі, замість цього пообіцявши йому наступне: 1) син Давида правитиме після нього; 2) син Давида збудує храм; 3) трон назавжди буде закріплений за нащадками Давида; 4) Бог ніколи не відніме Свого милосердя від дому Давида (2 Самуїла 7:4–16).
Давид веде Ізраїль до перемоги над багатьма оточуючими ворожими народами. Він також виявляє милосердя до сімейства Йонатана, прийнявши Мемфівостея, скаліченого сина Йонатана (розділи 8–10).
Після цього відбувається падіння Давида. Він побажав красиву жінку на ім’я Вирсавія, згрішив з нею, а потім влаштував убивство її чоловіка (розділ 11). Коли пророк Натан вказав Давидові на його гріх, той розкаявся і Бог милостиво пробачив його. Проте Господь попередив Давида про наслідки його гріха у вигляді проблем у його власній сім’ї.
Негаразди почалися, коли первісток Давида, Амнон, зґвалтував свою зведену сестру Тимар. У відповідь Авесалом, брат Тимари, вбив Амнона, а потім утік з Єрусалиму, боячись гніву свого батька. Пізніше Авесалом організував повстання проти Давида, і дехто з колишніх соратників царя приєдналися до нього (розділи 15–16). Давид був змушений покинути Єрусалим, а Авесалом на деякий час проголосив себе царем. Узурпатора було скинуто, і – проти бажання Давида – вбито. Давид оплакує свого загиблого сина.
Загальне відчуття неспокою характеризує решту царювання Давида. Ізраїльтяни погрожують відділитися від Юди, і Давидові доводиться подавляти чергове повстання (розділ 20).
Додаток книги містить інформацію про трирічний голод на землі (розділ 21), пісні Давида (розділ 22), записи про подвиги хоробрих воїнів Давида (розділ 23), про гріховний перепис Давида та пошесть чуми (розділ 24).
Передвістя: Господь Ісус Христос розглядається, насамперед, у двох епізодах 2 Самуїла. По-перше, в завіті Давида, згаданому в 2 Самуїла 7:16: «І його дім, і його царство буде міцним навіки переді Мною, і його престол буде поставлений навіки». Він був повторений в Євангелії від Луки 1:32–33 ангелом, який з’явився Марії, аби сповістити про народження Ісуса: «Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида, і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!». Христос є виконанням завіту Давида; Він – Син Божий із роду Давида, Який царюватиме вічно.
По-друге, на Ісуса вказує пісня Давида наприкінці його життя (2 Самуїла 22:2–51). Він співає про свою скелю, твердиню та спасителя, притулок і визволителя. Ісус є нашою Скелею (1 Коринтянам 10:4; 1 Петра 2:7–9), Визволителем Ізраїлю (Римлянам 11:25–27), Захисником (Євреям 6:18) і нашим єдиним Спасителем (Луки 2:11; 2 Тимофію 1:10).
Практичне застосування: Будь-яка людина може впасти. Навіть Давид, який щиро бажав слідувати за Богом і був особливо благословенний Богом, піддався спокусі. Гріх Давида з Вирсавією має бути попередженням для нас усіх – стерегти свої серця, свої очі та свої розуми. Почуття гордості за свою духовну зрілість і здатність протистояти спокусі власними силами є першим кроком до падіння (1 Коринтянам 10:12).
Бог є милостивим і прощає навіть найогидніші гріхи, якщо ми каємося по-справжньому. Але зцілення ран, викликаних гріхом, не завжди видаляє шрами. Гріх має природні наслідки, і навіть після того, коли він був прощений, Давид пожинав те, що посіяв. Його син від незаконного зв’язку з чужою дружиною був забраний від нього (2 Самуїла 12:14–24), і Давид страждав від розриву близьких взаємин зі своїм небесним Отцем (Псалом 32, 51). Наскільки ж краще уникати гріха, ніж пізніше розкаюватися в ньому!
English
Друга книга Самуїла
