Послання до Галатів
Автор: Автором цього послання названий апостол Павло (1:1).Дата написання: Залежно від того, куди саме лист Галатам був адресований, і під час якої місіонерської подорожі Павло заснував там церкву, це послання було написано приблизно між 48 і 55 рр. н.е.
Мета написання: Церкви в Галатії, як і в багатьох інших місцевостях, були сформовані частково з навернених євреїв, а частково з язичників. Павло підтверджує свою апостольську місію та доктрини, яким він навчав, бажаючи утвердити церкви в Галатії у Христовій вірі, особливо у зв'язку з важливим пунктом про виправдання вірою. Таким чином, мета цього послання загалом подібна до того, що обговорювалося в посланні до Римлян, тобто, виправдання вірою. Однак, у цьому посланні особливий наголос робиться на тому, що люди виправдовуються вірою, без діл, необхідних за законом Мойсея.
Послання до Галатів не було написане як есе в сучасній історії. Це був протест проти спотворення Христового Євангелія. Важлива істина про виправдання вірою, а не ділами закону, була спотворена вимогами єврейських «законників» щодо того, що віруючі у Христа мали дотримуватися закону, якщо хочуть бути досконалими перед Богом. Коли Павло дізнався, що це вчення почало просякати в церкви Галатії і що воно відділяло їх від спадщини свободи, він написав пристрасний протест, що міститься у цьому посланні.
Ключові вірші: Галатам 2:16: «Знаючи, що людина не може оправдатися ділами Закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб оправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде оправдана ділами Закону» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Галатам 2:20: «І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене».
Галатам 3:11: «А що Законом ніхто не оправдується перед Богом, то це ясно, оскільки праведний житиме вірою».
Галатам 4:5–6: «Аби викупити тих, які під Законом, щоб ми одержали всиновлення. А оскільки ви - сини, то Бог послав у наші серця Духа Свого Сина, Який кличе: Авва, Отче!».
Галатам 5:22–23: «Плід же Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість. На таких немає Закону!».
Галатам 6:7: «Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що лише людина посіє, те й пожне».
Коротке резюме: Результатом оправдання благодаттю через віру є духовна свобода. Павло напучував віруючих Галатії стояти у свободі, а не впрягатися «знову в ярмо рабства» (тобто, закону Мойсея) (5:1). Християнська свобода не є виправданням для задоволення свого нижчого єства, а, радше, можливістю любити одне одного (5:13; 6:7–10). Така свобода не ізолює людину від боротьби в житті. Насправді, вона може посилити боротьбу між духом і плоттю. Однак тіло (нижче єство) було розп'яте з Христом (2:20), і як наслідок, Дух принесе свої плоди, такі як любов, радість і мир у життя віруючого (5:22–23).
Послання до Галатів було написане в дусі натхненної агітації. Для Павла справа полягала не в тому, чи була людина обрізана, а в тому, чи стала вона «новим творінням» (6:15). Якби Павло не досяг успіху у своїх доказах щодо оправдання вірою, то християнство так і залишилося би сектою в юдаїзмі, а не універсальним способом спасіння. Отже, Послання Галатам є не лише посланням Лютера – це послання кожного віруючого, що промовляє разом з Павлом: «Я розп'ятий разом з Христом. І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене» (2:19–20).
Послання Якова та Галатам ілюструють два аспекти християнства, які спочатку здавалися суперечливими, але насправді доповнюють один одного. Яків наполягає на етиці Христа, ствердженні, що віра доводить своє існування плодами. Проте Яків, як і Павло, підкреслює необхідність трансформації особистості через Божу благодать (Якова 1:18). Послання Галатам підкреслює, що динаміка Євангелія виробляє етику (3:13–14). Павла, не менше, ніж Якова, хвилювало етичне життя (5:13). Як дві сторони однієї медалі, ці два аспекти християнської істини повинні завжди супроводжувати один одного.
Зв'язки: На сторінках послання Павла до Галатів рятівна благодать – дар Бога – поєднується з законом Мойсея, який не спасає. «Законники» – ті, хто бажав повернутися до Мойсеєвих законів як джерела виправдання, – мали вплив у Ранній Церкві й навіть тимчасово втягнули таких відомих християн, як Петро, у свої тенета омани (Галатам 2:11–13). Перші християни були настільки зациклені на законі, що Павлові постійно доводилося повторювати істину, що спасіння через благодать не має нічого спільного з виконанням закону. Теми, що пов'язують послання до Галатів зі Старим Завітом, зосереджені навколо питання «закон проти благодаті»: нездатність закону виправдовувати (2:16); віруючий є мертвим для закону (2:19); виправдання Авраама вірою (3:6); закон приносить не спасіння, а гнів Божий (3:10); любов – не діла – виконує закон (5:14).
Практичне застосування: Одна з головних тем Послання до Галатів міститься в 3:11: «Праведний житиме вірою». Ми не лише спасенні вірою (Івана 3:16; Ефесянам 2:8–9), але життя віруючого в Христа – кожний день і кожна мить – здійснюється через цю віру. Віра не є нашим власним досягненням – це Божий дар, але наша відповідальність і радість полягає в наступному: 1) демонструвати свою віру так, щоб інші бачили в нас роботу Христа, і 2) зміцнювати свою віру за допомогою застосування духовних дисциплін (дослідження Біблії, молитви, послуху).
Ісус сказав, що нас упізнають за плодами нашого життя (Матвія 7:16), які будуть свідченням нашої віри. Усі християни повинні бути старанними в прагненні покладатися на рятівну віру, щоб наше життя віддзеркалювало Христа та інші люди змогли побачити Його в нас і прославляти «Отця вашого, Який на небесах» (Матвія 5:16).
English
Послання до Галатів
