Книга Буття
Автор: Автор книги Буття не визначений. Традиційно ним вважають Мойсея. Переконливих підстав для заперечення його авторства немає.Дата написання: У книзі Буття не зазначено, коли вона була написана. Датою написання, швидше за все, є проміжок часу між 1440 і 1400 рр. до н.е. у період між виходом ізраїльтян з Єгипту та смертю Мойсея.
Мета написання: Книга Буття іноді називається «розсадником» усієї Біблії. Більшість основних біблійних доктрин наводяться у вигляді «насіння» в книзі Буття. Разом із падінням людини, дається Божа обітниця про спасіння або викуплення (Буття 3:15). Доктрини про творіння, зарахування гріха, виправдання, викуплення, аморальність, гнів, благодать, Божу владу, відповідальність та багато іншого викладені в цій книзі про походження під назвою Буття.
Книга Буття відповідає на багато важливих життєвих запитань: «Звідки я взявся?» (Бог створив нас – Буття 1:1). «Чому я тут?» (Ми тут, аби мати взаємини з Богом – Буття 15:6). «Куди я прямую?» (У нас є призначення після смерті – Буття 25:8). Буття звертається до вчених, істориків, богословів, домогосподарок, фермерів, мандрівників, до чоловіків та жінок Божих. Це – гідний початок історії про Божий план для людства – Біблії.
Ключові вірші: Буття 1:1: «На початку Бог створив небо та землю» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Буття 3:15: «І Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм насінням і її насінням: воно підстерігатиме твою голову, а ти вистежуватимеш його п’яту!».
Буття 12:2–3: «І зроблю тебе великим народом, і поблагословлю тебе, звеличу твоє ім’я, – і ти будеш благословенним. Я поблагословлю тих, які благословляють тебе, а тих, які проклинають тебе, – прокляну; і благословенні будуть в тобі всі племена землі».
Буття 50:20: «Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ».
Коротке резюме: Книгу Буття можна розділити на дві частини: первісна історія та патріархальна історія. Етапи первісної історії: творіння (розділи 1–2), гріхопадіння (розділи 3–5), потоп (6–9) і розсіяння (10–11). Патріархальна історія містить життєпис чотирьох видатних людей: Авраама (12–25:8), Ісаака (21–29), Якова (25:21–50:14) та Йосифа (30:22–50:26).
Бог створив Всесвіт, який був бездоганним і вільним від гріха. Він також створив людство, аби мати особисті відносини з ним. Адам і Єва згрішили й цим принесли зло та смерть у світ. Зло постійно зростало, поки не залишилася лише одна сім’я, в якій Бог знайшов щось хороше. Він наслав потоп, аби знищити зло, але врятував Ноя та його родину разом із тваринами в ковчегу. Після потопу людство знову почало розмножуватися і поширюватися по всьому світу.
Бог обрав Авраама, від якого Він створив би обраний народ і, зрештою, дав би обіцяного Месію. Обрана лінія споріднення передавалася від Авраама до його сина Ісаака, а потім – до Якова. Бог змінив ім’я Якова на Ізраїль, і його дванадцять синів стали родоначальниками дванадцяти колін ізраїльського народу. У Своїй мудрості Бог відправив Йосифа, сина Якова, до Єгипту через зраду його братів. Господь перетворив цей злий учинок на благо і в кінцевому результаті врятував Якова та його родину від голоду завдяки Йосифу, який здобув значний вплив у Єгипті.
Передвістя: Багато новозавітних тем беруть свій початок із книги Буття. Ісус Христос є насінням жінки, яке знищить владу сатани (Буття 3:15). Як і з Йосифом, Божий план, через жертву Його Сина, був призначений на благо людству, хоча ті, хто розіп’яв Ісуса, мали злі наміри. Ной та його сім’я є першими з багатьох представників залишку, зображеного в Біблії. Незважаючи на складні обставини, Бог завжди зберігає залишок вірних Йому. Залишки ізраїльтян повернулися до Єрусалиму після вавилонського полону; Бог оберігав їх в усіх переслідуваннях, описаних у книгах Ісаї та Єремії; залишок 7000 священиків був схований від гніву Єзавелі; Бог обіцяв, що з останку юдеїв одного разу вийде справжній Месія (Римлянам 11). Віра, виявлена Авраамом, буде даром Божим і основою для спасіння юдеїв та язичників (Ефесянам 2:8–9; Євреям 11).
Практичне застосування: Головною темою Буття є вічне існування Бога та Його створення світу. Автор не виявляє жодних особливих зусиль для захисту існування Бога – він просто стверджує, що Бог є, завжди був і буде, що Він всемогутній. Таким чином, у нас є впевненість в істинах Буття, незважаючи на заяви скептиків. Усі люди, незалежно від культури, національності та мови, є відповідальними перед Творцем. Але через гріх, принесений у світ падінням, ми відділені від Нього. Тим не менше, через одну невелику націю, Ізраїль, Божий план викуплення був відкритий і став доступним для всього людства. Ми вдячні за цей план!
Бог створив усесвіт, землю й кожну живу істоту. Ми можемо довіряти Йому у вирішенні проблем нашого життя. У будь-якій безнадійній ситуації, як наприклад, з бездітністю Авраама та Сари, Бог може здійснити чудеса, якщо ми будемо просто вірити та виявляти послух. У нашому житті можуть відбуватися жахливі й несправедливі речі, як із Йосифом, але Бог завжди веде до блага, якщо ми віримо в Нього та Його мудрий план. «Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра» (Римлянам 8:28).
English
Книга Буття
