Книга Левітів
Автор: Автором книги Левітів був Мойсей.Дата написання: Книга Левітів була написана між 1440 і 1400 рр. до н.е.
Мета написання: Оскільки ізраїльтяни перебували в єгипетському полоні протягом 400 років, їхнє розуміння Бога було спотворене під впливом політеїстичних, язичницьких вірувань єгиптян. Мета книги Левітів полягає в наданні інструкцій, законів і порад грішним, але викупленим людям щодо їхніх взаємин зі святим Богом. У книзі Левітів робиться наголос на необхідності набуття особистої святості у відповідь на святість Божу. Гріх мав бути викуплений належною жертвою (розділи 8–10). Інші теми, порушені в книзі, стосуються дієти (чистої та нечистої їжі), пологів, а також хвороб, за якими вівся ретельний нагляд (розділи 11–15). Розділ 16 описує День викуплення, коли приносилася щорічна жертва за гріхи всього народу. Крім того, народу Божому потрібно було слідкувати за своїм особистим, моральним та соціальним життям, яке відрізнялося від тодішніх язичницьких ритуалів, що оточували їх (розділи 17–22).
Ключові вірші: Левітів 1:4: «І нехай покладе руку на голову приношення, – воно прийнятне для нього, щоби звершити за нього викуплення».
Левітів 17:11: «Бо душа кожного тіла – це його кров, – тож Я дав її вам, щоб на жертовнику звершувати викуплення за ваші душі. Бо його кров є викупленням за душу».
Левітів 19:18: «Хай твоя рука не буде мстивою, і не тримай на синів свого народу зла, а люби свого ближнього, як самого себе. Я – Господь».
Коротке резюме: Розділи 1–7 описують жертви, необхідні як для простого народу, так і для священства. Розділи 8–10 описують посвячення Аарона та його синів у священики. Розділи 11–16 містять вказівки щодо різних видів нечистоти. Останні 10 розділів є керівними принципами Бога для Його народу щодо практичної святості. У поклонінні Богу Ієгові були засновані різноманітні свята, що призначалися та практикувалися відповідно до Божих законів. Благословення або прокляття мали супроводжувати дотримання або нехтування Божими заповідями (розд. 26). Обітниці Господа розглядаються в розділі 27.
Основною темою книги Левітів є святість. Божі вимоги щодо святості Його народу ґрунтувалися на Його власній святій сутності. Відповідною темою є викуплення. Святість має бути збережена перед Богом і вона може бути досягнута лише через належне викуплення.
Передвістя: Значна частина ритуальної практики поклоніння відображала особу та діяльність нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа. Євреям 10 говорить нам, що Мойсеїв закон – не більше ніж «тінь майбутніх благ»; це означає, що щоденні жертви, які приносилися священиками за гріхи людей, були символами вищої Жертви – Ісуса Христа, чия жертва була раз і назавжди принесена за тих, хто вірить у Нього. Святість, що тимчасово зараховувалася Законом, мала бути замінена абсолютним досягненням святості, коли християни обміняли свій гріх на праведність Христа (2 Коринтянам 5:21).
Практичне застосування: Бог ставиться до Своєї святості дуже серйозно, тому і нам слід чинити так само. Тенденцією в постмодерністській церкві є створення Бога за нашим образом, приписування Йому характеристик, які ми би хотіли, щоб Він мав, замість тих, що описані в Його Слові. Абсолютна святість Бога, виняткова велич і Його «неприступне світло» (1 Тимофію 6:16) є поняттями, невідомими для багатьох християн. Ми покликані ходити у світлі та позбуватися темряви у своєму житті, аби бути угодними Йому. Святий Бог не може терпіти кричущий, безсоромний гріх серед Свого народу і Його святість вимагає покарання. Ми не можемо бути легковажними у своєму ставленні до гріха або Божої відрази до нього.
Слава Богові, що завдяки смерті Ісуса за нас, ми більше не зобов’язані приносити в жертву тварин. Суть книги Левітів полягає в заміні. Загибель тварин заміняла покарання грішників. Таким же чином, але нескінченно краще, жертва Ісуса на хресті замінила покарання за наші гріхи. Тепер ми можемо стояти перед святим Богом без страху, бо Він бачить у нас праведність Христа.
English
Книга Левітів
