Запитання
Яка різниця між обрядовим, моральним і судовим законами у Старому Завіті?
Відповідь
Закон Божий, даний Мойсею, є всеосяжним набором настанов, які мають гарантувати, що поведінка Ізраїльтян відображатиме їхній статус обраного Богом народу. Він охоплює моральну поведінку, їхнє становище як побожного прикладу для інших народів, а також систематичні процедури визнання святості Бога і гріховності людини. Намагаючись краще зрозуміти мету цих законів, Євреї та Християни почали їх класифікувати. Це призвело до розмежування на моральний закон, обрядовий закон і судовий закон.
Моральний закон
Моральні закони, або mishpatim (мішпатім), пов'язані зі справедливістю і правосуддям, і їх часто перекладають як "постанови". Вважається, що mishpatim (мішпатім) ґрунтуються на святій Божій природі. Як такі, постанови є святими, справедливими і незмінними. Їх мета - сприяти добробуту тих, хто їх дотримується. Цінність законів вважається очевидною з точки зору розуму і здорового глузду. Моральний закон охоплює положення про справедливість, повагу та інтимну поведінку і включає в себе Десять Заповідей. Він також включає в себе покарання за невиконання постанов. Моральний закон не вказує людям на Христа, він лише висвітлює гріховний стан усього людства.
Сучасні Протестанти розділилися в думках щодо застосування mishpatim (мішпатіму) в епоху церкви. Одні вважають, що твердження Ісуса про те, що Закон буде чинним, доки не мине земля (Матвія 5:18), означає, що віряни все ще зобов'язані дотримуватися його. Інші, однак, розуміють, що Ісус виконав цю вимогу (Матвія 5:17), і що натомість ми перебуваємо під законом Христа (Галатів 6:2), який, як вважається, полягає в тому, аби "любити Бога і любити ближніх" (Матвія 22:36-40). Попри те, що багато моральних законів Старого Завіту дають чудові приклади того, як любити Бога і любити інших, а свобода від закону не є дозволом на гріх (Римлян 6:15), ми не є безпосередньо обмежені законом mishpatim (мішпатім).
Церемоніальний закон
Церемоніальні закони в Івриті називаються hukkim (хуккім) або chuqqah (чукка), що буквально означає "звичаї народу"; ці слова часто перекладають як "статути". Ці закони радше зосереджують увагу послідовника на Богові. Вони включають в себе вказівки про те, як відновити правильні стосунки з Богом (наприклад, жертвоприношення та інші церемонії, пов'язані з "нечистотою"), спогади про Божу роботу в Ізраїлі (наприклад, свята і фестивалі), конкретні правила, покликані відрізняти Ізраїльтян від їхніх сусідів-язичників (наприклад, обмеження в їжі та одязі), а також знаки, що вказують на прихід Месії (наприклад, субота, обрізання, Песах (Єврейська Пасха) і викуплення первістків). Деякі Євреї вважають, що церемоніальний закон не є фіксованим. Вони вважають, що з розвитком суспільства змінюються і Божі очікування щодо того, як Його послідовники повинні ставитися до Нього. Ця точка зору не відображена в Біблії.
Християни не обмежені церемоніальним законом. Оскільки церква не є народом Ізраїлю, на неї не поширюються пам'ятні свята, такі як Седмиці та Песах. Галатів 3:23-25 пояснює, що з приходом Ісуса Християни більше не мають потреби в жертвоприношеннях чи обрізанні. У Протестантських церквах досі точаться суперечки щодо дотримання Суботи (Шабату). Одні кажуть, що включення Суботи (Шабату) до Десяти Заповідей надає їй ваги морального закону. Інші цитують Колосян 2:16-17 і Римлян 14:5, щоб пояснити, що Ісус виконав Суботу і став нашим Суботнім відпочинком. Як сказано в Римлян 14:5: "Кожен повинен бути цілком переконаний у власній думці". Застосування закону зі Старого Завіту в житті Християнина завжди було пов'язане з його корисністю в любові до Бога та інших людей. Якщо хтось відчуває, що дотримання Суботи (Шабату) допомагає йому в цьому, він може вільно її дотримуватися.
Судовий/цивільний закон
Вестмінстерське Віросповідання додає категорію судового або цивільного закону. Ці закони були спеціально встановлені з урахуванням культурних та географічних особливостей Ізраїльтян та охоплюють весь моральний закон, за винятком Десяти Заповідей. Сюди входить все, від вбивства до відшкодування збитків людині, яку роздер бик, і відповідальності людини, яка викопала криницю, щоб врятувати віслюка свого сусіда, який потрапив у пастку (Вихід 21:12-36). Оскільки Євреї не бачили різниці між своєю Богом встановленою мораллю і своїми культурними обов'язками, ця категорія використовується Християнами набагато частіше, ніж Єврейськими вченими.
Розподіл Єврейського закону на різні категорії - це людська конструкція, створена для того, аби краще зрозуміти природу Бога і визначити, яких законів Християни церковного віку все ще зобов'язані дотримуватися. Багато хто вважає, що церемоніальний закон не застосовується, але ми зобов'язані дотримуватися Десяти Заповідей. Весь закон корисний для навчання (2 Тимофія 3:16), і ніщо в Біблії не вказує на те, що Бог мав намір розділити закони на категорії. Християни не перебувають під Законом (Римлян 10:4). Ісус виконав Закон, скасувавши таким чином різницю між Євреєм та Пóганом (не-Євреєм), "Він примирив ці два народи з Богом в одному тілі через Свою смерть на хресті і так Він припинив ворожнечу між ними." (Ефесян 2:15-16)
English
Яка різниця між обрядовим, моральним і судовим законами у Старому Завіті?
