Запитання
Чому християнські доктрини призводять до розділення?
Відповідь
Деякі християни сприймають «доктрини» майже як лайливе слово. Хід їхніх думок, по суті, наступний: «Доктрин слід уникати, бо вони призводять до розділення між християнами, а Бог бажає, аби ми були одним цілим, як написано в Івана 17:21». Справді, доктрини призводять до розділень, однак якщо це пов'язано з розбіжностями через важливе біблійне вчення, розділення необов'язково є поганим. Павло заявляє: «Настане-бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували» (2 Тимофію 4:3). У Посланні до Тита 1:9-2:1 йдеться про якості єпископа: «…що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних … А ти говори, що відповідає здоровій науці».
Християнська віра, більше за будь-яку іншу, ґрунтується на доктринах. Доктрини про божественність Христа (Івана 1:1, 14), Його замісну жертву (2 Коринтянам 5:21), воскресіння (1 Коринтянам 15:17) і спасіння благодаттю тільки через віру (Ефесянам 2:8-9) – абсолютно необхідні та не підлягають обговоренню. Якщо забрати будь-яку з них, наша віра буде порожньою. У християнстві є й інші ключові доктрини, такі як Трійця, богонатхненність Святого Письма та реальність вічного стану. Якщо причиною розділення став будь-який із цих пунктів, то нехай буде так, оскільки в нас не має бути нічого спільного з тими, хто заперечує ці доктрини.
Однак у Тілі Христовому було багато розділень через доктрини, які не мають – або принаймні не повинні мати – вирішального статусу. Приклади включають час підхоплення церкви, молодоземельний креаціонізм проти староземельного, харизматів і нехаризматів, преміленаризм проти аміленаризму тощо. Ці доктрини важливі – кожне християнське вчення має певне значення. Проте через них не варто розділятися. Є посвячені віруючі, що люблять Христа, у різних таборах стосовно цих питань. Нас не повинні розділяти несуттєві проблеми – принаймні не до такої міри, щоб ставити під сумнів істинність віри іншої людини.
Тим не менше, певна міра розділення доречна навіть щодо несуттєвих християнських доктрин. Церкві слід бути єдиною щодо фокусу, пріоритетів і служіння. Якщо існує доктринальна проблема, яка перешкоджає єдності у служінні, людині краще знайти іншу церкву, ніж викликати конфлікт і розділення всередині церкви. Ці розбіжності були причиною багатьох розділень у християнській вірі. Дехто жартує, що розділити церкву – найпростіший спосіб створити нову. Проте якщо розділення через несуттєву доктрину необхідне для уникнення конфлікту, тоді воно може мати місце.
Якби всі відкинули власні упередження та припущення і просто прийняли християнські доктрини, яким навчає Біблія, розділення не були би проблемою. Але ми всі – заражені гріхом істоти (Еклезіаста 7:20; Римлянам 3:23). Гріх заважає нам розуміти та застосовувати Боже Слово. Причиною розділення є нерозуміння і непокора щодо християнських доктрин, а не вони самі. Розділення є виправданим у разі розбіжностей щодо фундаментальних доктрин християнської віри. Іноді воно необхідне і через несуттєві питання (хоча й меншою мірою). Але провину за розділення ніколи не слід перекладати на християнські доктрини. Насправді, вони – єдиний шлях до істинної, повної й біблійної єдності в Тілі Христовому.
English
Чому християнські доктрини призводять до розділення?
