Запитання
Чи важливо давати дитині християнську освіту?
Відповідь
Для віруючих в Ісуса Христа відповідь на питання, чи є важливою християнська освіта, видається очевидною – безперечно, так! Тож чому ми розглядаємо це питання? Справа в тому, що воно виникає через розмаїття поглядів у рамках християнської віри. Можливо, його слід перефразувати так: «Хто відповідальний за ознайомлення моєї дитини з християнством?». Або по-іншому: «В якій системі моя дитина має здобувати освіту – державній, приватній чи домашній?». Існує багато поглядів на цю тему, а деякі аспекти викликають нескінченні та емоційні дебати.
Вивчаючи біблійну позицію, ми знаходимо авторитетний текст щодо виховання дітей у книзі Повторення Закону 6:5-8: «І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми». У біблійні часи одним із обов’язків батька єврейського сімейства входило навчання своїх дітей шляхам і словам Господнім для їхнього власного духовного розвитку та благополуччя. Повідомлення з цього уривку повторюється в Новому Завіті, де Павло застерігає: «А батьки, – не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Ефесянам 6:4). У книзі Приповістей 22:6 нам сказано: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї». Це включає не тільки формальну освіту, але й перші настанови, які батьки дають дитині, тобто, її ранню освіту. Це навчання призначене для утвердження дитини на надійному фундаменті, на якому буде будуватися все її подальше життя.
Однак у питанні формальної освіти виникають непорозуміння, які нам слід розглянути. По-перше, Бог не вказує, що виховувати дітей мають лише батьки, як багато хто стверджує. По-друге, Він не говорить, що державна освіта – це погано і що ми зобов’язані виховувати своїх дітей лише у християнських або домашніх школах. Принцип, який ми знаходимо у Святому Письмі, полягає в кінцевій відповідальності. Бог ніколи не вказував батькам уникати освіту за межами дому. Таким чином, стверджуючи, що єдиним «біблійним» методом формальної освіти є домашні або християнські школи, ми додаємо до Слова Божого свої думки – а нам не слід використовувати його для підтвердження власних думок. Усе навпаки: ми маємо основувати свою позицію на Біблії. Нам також потрібно уникати аргументу, що лише «освічені» вчителі здатні виховувати наших дітей. Знову-таки, питання полягає в кінцевій відповідальності, яка лежить на батьках.
У Святому Письмі питання полягає не в тому, яку загальну освіту наші діти здобувають, а через яку парадигму має фільтруватися отримана інформація. Наприклад, дитина може мати домашню «християнську» освіту, але зазнає невдачі у житті, тому що не пізнала Бога насправді і не зрозуміла біблійних принципів. З іншого боку, дитина, що здобула державну освіту, може зрозуміти хибність світської мудрості, бачачи її неспроможність через Боже Слово, якого її навчили вдома. Інформація «фільтрується» крізь біблійну призму в обох випадках, але істинне духовне розуміння присутнє лише в останньому. Зрештою, саме батьки відповідальні за формування дитини таким чином, щоб вона здобула справжню духовну освіту.
У посланні Євреям 10:25 Бог вказує християнам: «Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той». Тіло Христове є невід’ємною складовою виховання, що допомагає батькам у духовному навчанні дітей. Зовнішній вплив за межами сімейної структури – в даному випадку, істинне біблійне навчання в церкві та церковній школі – є корисним і необхідним.
Отже, незалежно від того, який вид освітньої системи ми оберемо, батьки цілковито відповідальні за духовну освіту своїх дітей. Учитель християнської школи може помилятись, як і пастор або вчитель церковної школи; батьки також можуть помилятися в якихось конкретних богословських аспектах. Таким чином, навчаючи своїх дітей духовним речам, вони мають розуміти, що єдиним джерелом абсолютної істини є Біблія (2 Тимофію 3:16). Тому, мабуть, найважливішим із того, чому ми можемо навчити своїх дітей, є слідування прикладу людей з Верії, які «Писання досліджували день у день, чи так воно є» (Дії 17:11), і порівнювання всього, чому їх навчають – із будь-якого джерела – з Божим Словом (1 Солунянам 5:21).
English
Чи важливо давати дитині християнську освіту?
