Запитання
Що таке умовна безпека?
Відповідь
«Умовна безпека» – це богословський термін щодо спасіння віруючих в Ісуса Христа і стосується його постійності. Інакше кажучи, спасіння християн є «умовно безпечним». Виникає питання: за яких умов спасіння віруючих перебуває в безпеці? Прихильники умовної безпеки стверджують, що спасіння зумовлюється збереженням вірності до кінця. Використовуючи аналогію, що зустрічається в Біблії, – спортсмен має завершити змагання, щоб отримати приз. На користь доктрини умовної безпеки наводяться наступні біблійні тексти:
«Постане багато фальшивих пророків, – і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, – той буде спасений!» (Матвія 24:11-13).
«Тому-то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі» (Римлянам 8:12-14).
«Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп» (1 Коринтянам 15:1-2).
«Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Галатам 6:7-9).
Ці та інші тексти вказують на умовність спасіння віруючих. У кожному з них автор (натхненний Святим Духом) використовує умовні категорії (наприклад, «хто витерпить аж до кінця, – той буде спасений»), аби підкреслити характер спасіння віруючих у Христа. Щоб гарантувати безпеку свого спасіння, віруючі мають: 1) витерпіти до кінця; 2) жити згідно з Духом; 3) дотримуватися Божого Слова та 4) сіяти для Духа. Дару спасіння не те щоб недостатньо, але кожний віруючий має щиро прагнути зберегти вірність. Як сказав Павло: «зі страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння» (Филип'янам 2:12).
Зважаючи на вагомість наведених біблійних аргументів, може видатись, що позиція стосовно умовної безпеки є беззаперечною. Як можна сумніватись у вченні, що віруючі мають залишатися вірними до кінця для забезпечення свого спасіння? Проте існує й інший бік цієї дискусії. Це – віковий богословський диспут між армініанами (прихильниками умовної безпеки) та кальвіністами (прихильниками «вічної» безпеки або збереження святих). На десятки біблійних текстів на підтримку умовної безпеки віруючих, процитованих армініанами, кальвіністи наводять таку ж кількість текстів, що вказують на вічну безпеку, наприклад, наступні:
«Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних» (Матвія 24:24).
«Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Римлянам 8:38-39).
«І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, – і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки» (Івана 10:28-29).
«У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці, Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!» (Ефесянам 1:13-14).
На підтвердження вічної безпеки істинних послідовників Христа можна процитувати багато інших біблійних віршів. У кожному з наведених вище текстів вирізняється один момент – вічна безпека віруючих залежить не від їхніх індивідуальних зусиль, а від рятівної Божої благодаті. Водночас виглядає так, що вірші на користь умовної безпеки зосереджені на здатності віруючих залишатися вірними.
Якого ж висновку ми можемо дійти, зважаючи на вищесказане? Чи навчає Біблія і про умовну, і про вічну безпеку? Ні. Проте нам слід узгодити тексти, що говорять про християн, які залишаються вірними, з тими, які вказують на збереження віруючих Богом до кінця. Відповідь міститься в тому, що теологи називають доктринами благодаті. Ці доктрини благодаті також відомі як п'ять пунктів кальвінізму (це не зовсім вірна назва, оскільки Кальвін ніколи не називав лише «п'ять пунктів»). Доктрини благодаті коротко наведені нижче:
Цілковита порочність: Через первородний гріх людина народжується цілковито зіпсованою та нездатною угодити Богові, як і не прагне до Нього.
Безумовне обрання: Через зіпсованість людини Бог має втрутитися, щоб забезпечити спасіння віруючого. Господь робить це, безумовно обираючи людину для спасіння (тобто, остання нічого для цього не робить).
Обмежене викуплення: Аби прийняти обраних Богом для спасіння, має здійснитися спасіння для задоволення праведного Господнього суду за їхній гріх. Він здійснює це через жертву Свого Сина, Ісуса Христа.
Невідхильна благодать: Бог застосовує заслугу цього спасіння «в реальному часі», притягуючи обраних до Себе силою Святого Духа, що відроджує їх. Це досягається за допомогою проповіді Євангелія.
Збереження святих: Спасіння віруючих, забезпечене Господом, зберігається до кінця, оскільки Він утримує й освячує Своїх обраних.
Аби визначити, чи перебуває спасіння віруючих в умовній чи вічній безпеці, спочатку необхідно звернути увагу на вищезгадані п'ять доктрин благодаті. Збереження святих не є самостійним вченням, а логічно спирається на інші чотири пункти. Підставою доктрин благодаті є перший пункт – цілковита порочність, і якщо він вірний, то всі інші чотири пункти мають обов'язково випливати з нього. Біблія чітко навчає, що людина абсолютно нездатна самостійно прийти до Бога для отримання спасіння (Матвія 19:25-26; Івана 6:44; Римлянам 3:10-18).
Критики кальвінізму та доктрин благодаті стверджують – якщо навчати цьому, то втрачається цінність святості й благочестя. Інакше кажучи, якщо спасіння віруючих у вічній безпеці, то що стримує їх від свідомого гріха? Апостол Павло розглядає це питання в Римлянам 6:1. Його відповідь полягає в тому, що гріх несумісний із новим життям у Христі (Римлянам 6:2-4). Насправді, доктрини благодаті більше сприяють християнському благочестю, ніж доктрина про умовну безпеку. Пуритани, відомі своєю побожністю та ревною відданістю благочестивому життю, були переважно кальвіністами. Благочестя розглядається як вдячний відгук віруючих на дивовижну Божу благодать спасіння (Римлянам 12:1-2). Ці доктрини, якщо сприймати та дотримуватися їх належним чином, представляють діла, які ми чинимо з істинної любові до нашого великодушного Бога, Який настільки нас полюбив, що врятував від гріха та страждань. Гейдельберзький катехізис (один із найбільш ранніх конфесійних документів Реформації та навчальний посібник для дітей і новонавернених) поділений на три частини: страждання людини (наш гріховний стан), визволення (акт Божого милосердя – спасіння через Ісуса Христа) та вдячність (наша відповідь на Божу благодать, яка також демонструє наш християнський обов'язок).
Отже, якщо припустити, що доктрини благодаті вірні (тобто, відповідають Біблії), то як ми можемо узгодити їх з усіма тими текстами, що на перший погляд підтримують доктрину про умовну безпеку? Коротка відповідь полягає в тому, що ми – віруючі – залишаємося вірними до кінця, тому що Бог зберігає нас. Іншими словами, якщо ми нічого не робимо, щоб отримати або заробити спасіння (яке є даром Божої благодаті), то як ми можемо його втратити? Умовна безпека є прийнятною лише для тих, хто також вважає, що вони якимось чином посприяли власному спасінню (що логічно випливає з армініанського богослов'я). Проте це суперечить таким текстам, як Ефесянам 2:8-9: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився», де чітко стверджується, що ми не робимо абсолютно нічого для свого спасіння; навіть віра, необхідна для отримання дару благодаті, сама є даром Божим.
Армініанство зрештою дає людині привід для гордощів. Якщо завдяки своїй співпраці з Духом Божим ми залишаємося вірними до кінця, то можемо трохи похвалитися тим, що взяли участь і завершили «змагання». Проте на небі не буде місця для хвастощів, окрім хвали Господом (1 Коринтянам 1:31). Учення про умовну безпеку не відповідає Біблії, яка абсолютно чітко повідомляє, що ми витримуємо до кінця лише тому, що Бог зберігає нас.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке умовна безпека?
